«У суспільстві, у якому лише те, що приносить прибуток, вважається корисним, ніхто не усвідомлює, що всі ці знання, які вважаються марними, оскільки вони не приносять жодного прибутку і є основними для людства». Цими словами починається маніфест італійського філософа Нуччо Ордіне «Корисність марного» (The Usefulness Of The Useless)
У цій праці автор напряму стверджує, що культура — це те, що дає людині можливість зберігати власну якість, гідність та людяність. А глибока сутність культури полягає в усвідомленні того, що знання не набуваються, а народжуються з невідомості, завдяки тому, що людина починає ставити собі «вічні питання», тобто абсолютно марні з погляду так званого здорового/утилітаристського глузду. Набування знань — це процес, до якого кожен з нас повинен приступати лише заради самих знань, а не обов'язково заради якоїсь вигоди, котру можна виміряти в фінансовому еквіваленті.
Культура має цінність і безцінна, це шлях, яким потрібно йти з великою смиренністю та цілеспрямованістю, з головною метою — зрозуміти себе, а зробити це можна тільки вийшовши за межі дрібних миттєвих цілей та сліпої прагматики
«Зачарування прибутком і продуктивністю призвело до ототожнення поняття “прибуток» з поняттям «прибутковий”. У сучасномому світі, де internalized capitalism («внутрішній капіталізм», для більшого розуміння гугліть) це ок, корисним вважається тільки те, що перетворюється на монетизований та вимірний у фінансових метриках виграш. Визначений таким чином прибуток стає параметром для оцінки, котрий застосовується до дуже небагатьох речей, і, перш за все, він не застосовується до знань, які виникають з цікавості."
Але той же Марконі ніколи не зміг би винайти радіо без попередніх теоретичних рівнянь Максвелла та Герца, які були зроблені just for fun, не маючи за собою ніякого прагматичного/меркантилього наміру.
Тому у випадку якщо ми покладаємося на гіпертрофований споживчий-монетаристський менталітет, то що залишається від нас як від індивіда? Який сенс ходити до театру, дивитися виставки, читати книги, дивитися кіно? Усі ці види діяльності нагадують нам про важливість безпричинності і безкорисності, про важливість виконання дій, які мають цінність, а не ціну».
