Рецензія на Національний музей історії України
Перше,на що звертаєш увагу,йдучи в музей,це класичний стиль будівлі прикрашений монументальними спорудами.Увійшовши в музей,вас радісно,з посмішкою на обличчі,зустрічає адміністратор і пропонує пройти до гардеробу.Перше враження залишається задовільним,здається,що в музеї працює ввічливий,освічений персонал.Музей має дуже багато цінних археологічних,нумізматичних колекцій,також колекції холодної та вогнепальної зброї,виробів из скла,живопису,книги,журнали,грамоти.Можна довго перераховувати експонати,але я хочу звернути вашу увагу на те,що мені запам'яталося.На першому поверсі представлені експонати прадавньої історії,я помітив,що дуже багато однотипних експонатів,наприклад мені,як людині яка не дуже глибоко цікавиться історією,не зрозуміло навіщо стільки їх.Тобто,багато каменів,браслетів,намиста тощо,які майже ідентичні.Після перших 15 хвилин перегляду цих експонатів відпадає бажання дивитися далі.Їх надзвичайно багато.Але коли я піднявся поверхом вище,я був приємно здивований.Той запал,що був на початку повернувся.
Для мене експонати історії Сердньовіччя виявилася більш цікавими так різноматними.Також там присвячений цілий поверх історії України 20 століття.Цілий зал присвячений історії СРСР.Йдучи по коридору далі,можна побачити як простяглась історія з початку 20 століття і до кінця.З основними подіями.Також в музеї присвячена зала історії грошей на українській території.Відверто кажучи,ця зала швидко набридає.Дивитися на сотні різних монет і порівнювати їх не зовсім цікаво.А ось на останньому поверсі можна побачити величезну кількість пам'яток про відносно недавні події — Революцію гідності і АТО.
Я розумію,що коли в країні починається війна,то людей перетворюють на патріотів,але те,що я побачив в музеї було занадто,журнали з фотографіями і біогоафією бійців АТО.Отже,я можу зробити висновок,що навіть музей використовують в пропагандистських цілях.Мені не подобається такий підхід до цих подій.Я поставив би музею 7/10.