Іноді самці шимпанзе готові дарувати фрукти своїм «обраницям», сподіваючись на жіночу прихильність і спарювання. Принаймні неподалік гвінейського села Боссу вчені виявили, що самці шимпанзе організовано крадуть фрукти, щоб потім спокушати своїх пасій. Проте серед деяких східноафриканських шимпанзе ситуація зовсім інша. Найбільш агресивні самці шимпанзе мають більше шансів на плідне потомство.

Спробуємо уявити дивну, але цікаву ситуацію. Брутальний самець шимпанзе шалено бігає навколо самиці. Він демонструє непідробну агресію, шумно і показово розкидає гілки та махає руками; його пози не віщують нічого доброго. Зрозуміло, такий наскок лякає інших, більш миролюбних самців. Вони щось тихо бурчать та розбігаються. Однак мета порушника спокою не в цьому: він прагне налякати невелику самицю, яка вже скеляє зуби і корчить гримасу страху. Відбувається зближення, він активно стрибає на її спину, не даючи можливості їй ухилитися. Вона чинить опір, але його велика вага не дає їй змоги звільнитися. Шалена поведінка самця може травмувати самицю, але це його не зупиняє. Більше того, у деяких випадках при нападі шимпанзе може використовувати палицю. Побивання палицями залишає помітні поранення на тілі самиць. Як правило, такі раптові напади нічим не спровоковані. Вони тривають близько двох хвилин, але залишають глибокий емоційний та тілесний слід. Зрозуміло, далеко не всі наші найближчі родичі вдаються до агресивних атак на самиць, проте це відбувається досить регулярно.

Зрозуміло, далеко не всі наші найближчі родичі вдаються до агресивних атак на самиць, проте це відбувається досить регулярно.

Чому самці вдаються до такої дивної та кричущої поведінки, адже вони не крадуть їжу у самиць, а, головне, після нападу зазвичай не відбувається спарювання? В цьому питанні спробували розібратися антрополог Джозеф Фельдблюм (Joseph Feldblum) та його колеги, які провели дослідження у Гомбі — Національному парку в Танзанії (Gombe National Park in Tanzania), результати якого були опубліковані в журналі «Current Biology». Суть дослідження в тому, що згадані агресивні самці отримують більше шансів на своє потомство, тобто агресивні наскоки на самиць є частиною їхньої репродуктивної стратегії. При цьому більш мирні самці шимпанзе значно програють в цій «битві» за статевого партнера, і залишають набагато менше потомства.

Іноді орангутани вдаються до методу агресії для швидкого досягнення сексуальних цілей. Проте згадані шимпанзе дуже рідко вдаються до цього. Вчені з’ясували, що агресивні наскоки на самиць мають більш масштабні цілі та вписуються в так званий конфлікт статей, який має безліч проявів. Як це не дивно, але завдяки агресивним випадам такі самці можуть розраховувати на своє плідне потомство. Навіть якщо брутальний самець сумнівається в тому, що діти народжені від нього, він може вдаватися до інфантициду (дітовбивство), що дозволяє йому знову провести спарювання і дочекатися нового потомства. Зрозуміло, самиці шимпанзе намагаються, по можливості, протистояти подібному чоловічому тиску і використовувати жіночі контрстратегії.

Наприклад, у деяких випадках самиці намагаються дати відсіч агресивному примусу з боку брутальних «кавалерів» та утворюють для підтримки одна одну потужні жіночі коаліції. Часто вони намагаються запобігти дітовбивству і змінити ситуацію. У спільнотах, де із самицею проживає багато самців, представниці жіночої статі намагаються спарюватися, як можно частіше з різними самцями, намагаючись переконати кожного, що він може стати батьком її дитини. При цьому більш брутальні самці зовсім не прагнуть «переконати» своїх «обраниць» в тому, що ті повинні спарюватися саме з ними, вони роблять свої залякуючі наскоки для того, щоб перешкодити самицям спарюватися з іншими «кавалерами».

Більш брутальні самці зовсім не прагнуть «переконати» своїх «обраниць» в тому, що ті повинні спарюватися саме з ними, вони роблять свої залякуючі наскоки для того, щоб перешкодити самицям спарюватися з іншими «кавалерами».

Інші дослідження, що були проведені вченими над дикими шимпанзе в Національному парку Кібале (Kibale National Park) в Уганді, підтверджують припущення про те, що найбільш агресивні самці мали більш солідний репродуктивний успіх, тобто в період овуляції самиці віддавали перевагу саме їм. Цікава деталь полягає в тому, що поряд з брутальними самцями, які успішно досягали своїх репродуктивних цілей, добре себе відчували і самці низького рангу, які також вдавалися до схожої стратегії, і у зв’язку з чим краще справлялися із самицями. Виходить, що конфлікт статей стає неминучою подією при прагненні самців стати батьками своїх дітей, адже менш наполегливі, миролюбні самці виявлялися погано затребуваними серед «прекрасної статі».

Зрозуміло, конфлікт статей має досить давнє коріння і проявляється у різних видів тварин у найрізноманітніших і найдраматичніших формах. Для досягнення репродуктивних цілей в хід йде все — сексуальний канібалізм членистоногих, травмування осіменіння серед клопів, іноді самці атлантичних кальмарів повинні використовувати гострий гачок, щоб розрізати мантійну порожнину самиці для вкладення своїх сперматофорів. Серед інших видів морських хижаків струмінь насіння самця (за допомогою спеціальних ферментів) роз’їдає зовнішню оболонку самиці, що, зрозуміло, травмує її, але дозволяє успішно доставити насіння в потрібне місце. Як бачимо, конфлікт статей нерідко буває небезпечний і травматичний для самиць (і навіть для самців); нажаль, його сліди можна знайти й у поведінці наших найближчих родичів — шимпанзе.

Конфлікт статей нерідко буває небезпечний і травматичний для самиць (і навіть для самців); нажаль, його сліди можна знайти й у поведінці наших найближчих родичів — шимпанзе.

Згадане дослідження дозволяє задуматися про те, чи можна пом’якшити протистояння двох статей, змінивши ситуацію на краще. Можливо, існують інші рішення проблеми. Втім, гарна новина полягає в тому, що далеко не у всіх африканських спільнотах шимпанзе самці вдаються до агресивного та жорсткого методу, а в інших ситуаціях самиці успішно чинять опір надмірно наполегливим «кавалерам».

Джерело:

Melissa EmeryThompson. Sexual Conflict: Nice Guys Finish Last // Current Biology. — Volume 24, Issue 23, 1 December 2014, P. R1125 — R1127.