Не кожна культура вважає поцілунок нормою?
Цікаві дослідження були проведені групою американських антропологів та етнографів з Інституту імені Кінсі, які свідчать про те, що поцілунок не являється настільки розповсюдженою практикою серед безлічі людських культур.
Традиційно в науковому співтоваристві було прийнято вважати, що поцілунок як акт інтимного зближення — явище якщо не універсальне та характерне для всіх людських культур, то, як мінімум, надзвичайно розповсюджене. Однак порівняно недавні дослідження фахівців в галузі соціокультурної антропології з Інституту імені Кінсі при Університеті Індіани в Блумінгтоні показують, що це далеко не так. Виявляється, що в 54% людських культур традиція поцілунку залишається неприйнятною, непривабливою, і навіть вважається обурливою. Лише 46% серед досліджуваних культурних спільнот вважають поцілунок природною практикою гармонійного та сексуального зближення між представниками обох статей. Зрозуміло, дані показники теж досить переконливі, проте вчені очікували, що поцілунок виявиться більш розповсюдженим явищем. Результати своєї роботи антропологи представили в журналі «American Anthropologist Journal».
По суті, дослідники під керівництвом професора антропології Вільяма Йанковіака (William R. Jankowiak) з університету Невади (США) провели докладний аналіз бази даних eHRAF World Cultures (Human Relations Area Files) та Standard Cross Cultural Sample, які містять детальні етнографічні описи життя людських суспільств. Також було проінтерв’юовано 88 антропологів та етнографів, які мають великий накопичений досвід у галузі інтимних ритуалів. Внаслідок такого масштабного аналізу були зібрані дані 168 культур, серед яких не тільки первісні племена, а й сучасні індустріальні суспільства. Втім, незважаючи на величезну роботу, не вдалося отримати достовірні відомості серед племен Нової Гвінеї, диких племен Амазонії та деяких африканських племен.
Практика інтимного поцілунку розповсюджена лише серед представників 77 культур, тоді як серед 91 інших культур поцілунки виявився явищем непотрібним, неприродним і неприйнятним.
Про що свідчать цифри? Практика інтимного поцілунку розповсюджена лише серед представників 77 культур, тоді як серед 91 інших культур поцілунки виявився явищем непотрібним, неприродним і неприйнятним. Цікаво, що серед країн Близького Сходу поцілунок виявився цілком відповідним явищем (майже 100%), серед європейців люблять цілуватися і вважають це нормальним — 70%, для країн Азії показники дуже близькі — 73%. Представники традиційних культур Південної Америки ставляться до поцілунку підозріло, і лише 19% вважають, що цілуватися — норма для чоловіків та жінок. У Північній Америці поцілунок виявився затребуваним лише у 18 із 33 людських культур.
Представники традиційних культур Південної Америки ставляться до поцілунку підозріло, і лише 19% вважають, що цілуватися — норма для чоловіків та жінок.
Зрозуміло, практика поцілунків була виявлена у карликових шимпанзе. Можливо, це свідчить про те, що подібні прагнення були не чужими і нашим мавповим предкам. До того ж поцілунок може бути початково пов’язаний з материнським годуванням дитинчат і лише згодом став частиною ритуалу любовного догляду. Виходить, що наші давні мисливці та збирачі могли також займатися подібним. Але якщо це справді так, то інтимний поцілунок має бути надзвичайно розповсюдженим серед людських спільнот. Однак, за фактом, як ми бачимо, це не так. Цілком ймовірно, що поцілунок справді давнє явище серед тварин, проте як соціокультурний феномен він міг періодично з’являтися і зникати серед деяких первісних культур через ті чи інші обставини, що й пояснює його невисоку розповсюдженість. Не слід забувати і той момент, що народи, які не використовують прийнятий нами поцілунок, можуть практикувати деякі альтернативи. Наприклад, куніку — традиційне тепле привітання у ескімосів. Один з учасників притискає верхню губу та ніс до щок або лоба іншого учасника, при цьому він вдихає повітря. Куніку — це не тільки форма вираження інтимної прихильності між статевими партнерами, а й акт дружнього і емоційного зближення між членами сім’ї (наприклад, між дітьми і дорослими). Схожий акт теплого зближення під назвою «хонгі» існує у племен маорі (корінний народ Нової Зеландії) і практикується з давніх-давен.
Все це свідчить про те, що поцілунок в його розповсюдженій формі дійсно не прийнятий у більшості сучасних і традиційних архаїчних культур, проте існують альтернативні форми інтимного зближення, дуже схожі на практику поцілунків. Все це дозволяє говорити про те, що поцілунок як форма інтимного зближення, як і раніше, грає важливу роль для людських культур, хоча, можливо, в давні історичні періоди значення поцілунку могло радикально змінюватися.
Джерело:
William R. Jankowiak, Shelly L. Volsche, Justin R. Garcia. Is the Romantic — Sexual Kiss a Near Human Universal? // American Anthropologist Journal. — Volume 117, Issue 3. September 2015. P. 535 — 539. — First published: 06 July 2015.