Історично на території Лемківщини жив український народ (а якщо бути конкретнішими, то одна з етнографічних груп русинів — лемки). Однак на сьогоднішній день цей край є частиною Польської держави, її південно-східною околицею. У чому причина такої національної несправедливості? Спробуймо розібратися.

Відповідь ми зможемо знайти, якщо детальніше поринемо в історію Другої світової війни. Ще до закінчення бойових дій між трьома союзними державами — Радянським Союзом, США та Великою Британією (в особі Йосипа Сталіна, Франкліна Рузвельта та Вінстона Черчилля) — розпочалася дуже напружена дискусія про кордони між Польщею та Українською РСР. Йосип Сталін наполягав на тому, що Лемківщина має ввійти до складу України, Франклін Рузвельт та ВінстонЧерчилль виступали за кордон лінією Керзона (нині саме цією лінією проходить сучасний кордон між Україною та Польщею).

Аргументація Сталіна була такою:

«Лінія Керзона була прийнята на базі етнографічних даних всупереч волі росіян. Ленін не був згоден із цією лінією. Він не хотів віддавати Польщі Білосток та Білостоцьку область, які, відповідно до лінії Керзона, мали відійти до Польщі. Що ж, ви хочете, щоб ми були менш російськими, ніж Керзон та Клемансо? Так ви доведете нас до ганьби. Що скажуть українці, якщо ми приймемо вашу пропозицію? Вони, мабуть, скажуть, що Сталін та Молотов виявилися менш надійними захисниками українців, ніж Керзон та Клемансо. З яким обличчям він, Сталін, повернувся б тоді до Москви?»

Іншими словами, Радянський Союз вважав, що нинішній кордон між Польщею та Україною спрямований проти українців і не відображає їхніх національних інтересів, виступав за розширення України на захід шляхом включення до її складу Лемківщини та інших україномовних регіонів.

Однак дві інші союзні держави вимагали проведення кордону саме по лінії Керзона, вимагали від України зробити низку поступок полякам на південно-східному кордоні, а іноді навіть зовсім натякали, що сама лінія Керзона, український Львів — для них уже сама по собі величезна поступка, більше вони відступати від своїх позицій не мають наміру.

Цікаві, зокрема, такі витяги зі стенограми конференції:

«Рузвельт відповідає, що всі поляки хочуть отримати дещо, щоб врятувати своє обличчя. Його становище як президента було б полегшене, якби Радянський уряд дав полякам можливість „зберегти обличчя“. Було б добре розглянути питання поступок полякам на південній ділянці лінії Керзона».

«Черчилль каже, що він уповноважений заявити про позитивне ставлення британського уряду до пропозиції президента. Черчилль постійно публічно заявляв у парламенті та інших місцях про намір британського уряду визнати лінію Керзона».

Зрештою, наступного дня Радянський Союз під тиском двох інших союзних держав був змушений відмовитися від своєї позиції щодо Лемківщини та фактично погодитися прийняти британський проект, який передбачав встановлення кордону по лінії Керзона.

Таким чином, через жорстку та антикомпромісну позицію Великобританії та США український народ залишився без своєї історичної землі. Пізніше це рішення призведе до не найприємніших наслідків для лемківського населення, яке буде змушене залишати свої рідні будинки та переселятися з Польщі до України.

Сьогодні ми не повинні забувати про цю національну трагедію. Вивчайте історію української Лемківщини!