Такі Вони Заробітки.
Якій він є — цей світ заробітку твого, мабуть одночасно складне й просте запитання…?
Ці люди- привиди. Їх мабуть, що вже й мільярд по цілому світі. Хто їх там рахуватиме? Кому потрібен цей людський прошарок? Знаємо про те, що вони є. Жоден зі статків не може бути досягнутий без їх присутності, та безпосередньої участі. Чому ж?! Посередня участь там теж завжди є. Особливо від початку. Але статку все рівно. Він є завжди осторонь. У нього ж велич. Та й не буде він дякувати, не стане…Так, зрідка може десь там, якось вже потисне руку…Млявенько , не щиро. Але щось це так глобалістично та дещо месійно. Щось не про нас це. Йдемо далі. А скоріше ближче до нашої. Рідній нам українській сорочці. Бо ж вишитій руками матусі чи коханою? Лине тужна мелодія рідненька. Така споглядальна. Пахуча як Весна…
Чому ж це так…? Кожен же п`ятий українець, це на собі відчув. А які вже ми кмітливі до навчання з географічної науки! Знаємо її достеменно.
Заробітки… Не перше вже покоління. І схоже таки, ми не хочемо покинути це слово на смітник. Десь, там на шляху пройденному нами та пращурами нашими. Мабуть таки прагнемо полишити його й своїм онукам, дітям.
Але ж бо йдемо далі.
Чи є багато місць, які не мали кого делегувати на цей шлях? У кожного є право на ємоції. В мене. Так само.
Це вони…
Тягучи жили. Мелос труб. Грубий чугун. Його ти пнеш чи він тебе? Через руки до низу. О клятий їдючий аромат сірки!
А чуєш свист ? Так то обірвано троса! Це трал. Його так добре підіймали. Там повно було Пікши,Тріски. На губах ця морська сіль принесена брисками з моря. А за кормою ніч на пів року. Сяяння Північного неба. А ось той архипелаг, охоплений міцною кригою. Тільки зо три місяці навігації.
А це вже інше. Південне марево. Спека +33. Тягучі відра. Норма. Десять годин. П` єш. Крижану воду. П` єш. Ніч тримав. У морозильці. Яка там перерва! Побігли. Кімнати чекають на твої руки. Середа не п` ятниця. Несплачено. Далі буде…
П` ять тон за день. Овочі. Фрукти. Шук. Гамір та броунівська товчея. Ашкелон.
Картопля,цибуля, знов картопля, помідори. Іх багато. Сто ящиків треба забрати в араба. Знов картопля. Та не рожева, тепер біла. І часник. Як же вони його вминають. По одному банану не їдять. Не товар. О ця агала- п`ять ящиків з під бананів. Якраз вже до мого підборіддя. Добре що зросту на шостий нема. Поставили б .
А ось ця труба аєрокосмічна. Інша сторіночка.
Свистить та дме вітер несамовито. Де це? Та це ж підвал! На горі березень. Не вже?! Всі кахикають. Запалення легень над кожним. Але не здаємося. Бетон л`ється Арматура в`яжеться. Комфортабельні не опалювальні вагони на вас чекають після зміни…
Знов спекотно. Але дивно -десять метрів. І море.
На перерві поки татарва тягатиме обіда, разом150 чел. Газель привезе. Як раз купаймося. Ніс забитий, може проб`є пилюку. Шкуримо…
Знов тягне руки. ГКЛ. Твоя улюблена дріль. Бош. Підспівує. Під стелею жваво розлітаються крилаті вирази.
Але ж Ми такі зомбі. Все зачинено. Двері ,вікна. Ні дихнути, ні… Ось він- Його величність- ПАЛАС (маде ін італі). Його дмемо на стіни. Так. Буде краса- на 100%. Прорабам на радість…
Та нарешті теплий сон. Бо ж як інакше — бойлерна котельна. А там шибки у спортзалі — музично налаштовані під стукіт зубів. Там по сто — ні. Тільки- нуль п`ять. Я ні. Я пас. Буду краще тут. Ніхто не бачив моє проникння- це гуд!
Відвертого рожевого кольору спальня. Напроти, божевільно синюшна зала. Повний абзац- скаженіють від фіолету стіни-мабуть то карма для гостей. Ну, а то вже беж. Діточкам. А ось Вам любі, також трішечки морської заспокійливості у коридорчик, до виходу. Об`єкт- ну психоделіка пішла у відпочинок! Але ж нам як татарам- : «Наступать -безать, отступать тозе безать».
Нумо. До дому. В кишенях трохи грошенят. До Початку Нового року -сорок вісім годин. А ось, та друга полиця. Колись часи третьої були. Тепер… Покращення…Під двома матрацами у смужечку, реально засинати тільки о п`ятій ранку. Не штовхнула. Проїхав Боромлю. Далі буде вже Смордина. Мерщій до дому. Перший дизель. Всі- полюбляють виключно головний вагончик. А вже коли у 35 морозу одному заходити до тролейбусу. То поза орангутанга- гарантована на сім зупинок одразу.
Три чашки чаю. За раз.
Скільки тобі років?…!
Ти ні на десять більше.
Ну ти як. Зберігся!
Олег Харч
2011 рік.
