radio.syg.ma


radio.syg.ma is a community platform for mixes, podcasts, live recordings and releases by independent musicians, sound artists and collectives
Create post

Я не впевнений

Pavlo Dovhan-Levicky

Я не впевнений, але здається, у мене є собака. Як всі собаки, вона припнята ланцюгом до сітки, дуже голосно гавкає, порпає землю довкола буди, ніби знає, що поряд війна і готується до кругової оборони. Вона жере, як не в себе і надзвичайно радіє коли я приходжу з роботи. Вона не смердить псяюхою, як багато інших двіртер’єрів. Здається, її звати Джульєтта, але це якась неправда, бо я б ніколи не дозволив собі назвати так власну собаку. Валькірія, Бестія, Крімгільда — це по-мені.

Здається, моя собака, яка напевнее в мене є — сука. Не в сенсі статі, а в сенсі поведінки. Вона постійно душить сусідських курей, що забрідають до мого двору, але не їсть їх, а закопує під будою.

Мій сусід, який в принципі може в мене бути, але я не впевнений, постійно свариться зі мною через це і погрожує «отруїти цю кляту суку». Але не травить. Гадаю — він сам має сумніви що до існування моєї собаки, його курей і свого власного.

Здається, він не рівно дихає до моєї дружини. З чого можна зробити висновок, що я одружений. Я зовсім не дивуюся поведінці свого сусіда і не злюся на нього. Адже вона, моя дружина, дуже красива. Тобто я хотів сказати, що якби у мене була дружина, вона дійсно була б красивою: точена фігурка, зелені очі, світлі пасма спадають до дупці, а сама дупця схожа на сердечко з мультиків. І якби я був упевнений в матеріальності сусіда, чи хоча б його курей, я б точно на нього не злився. Нехай собі дивиться, пускаючи слину. Мені не шкода.

Я підозрюю, що моя дружина мене любить. І я її, напевне, також. Та зараз такий час, що неможливо бути переконаним ні в чому. От, звідки мені знати, що Оля, (так її мабуть звати), саме моя дружина, а не, скажімо, того ж таки сусіда? Або ще гірше — одна з його курей, яких постійно душить, здавалося б, моя собака?

Останні три з половиною роки, почав підозрювати, що моя дружина народила мені дитину. Я сам бачив свідоцтво про народження. Окрім того, це кумедне створіння, вперто називає мене татом. Ну, не може трирічна дитина знати хто насправді її тато. Вона ж навіть не в курсі, як відбувається процес створення нової особистості. Та, що там процес — вона ще не підозрює про існування лелек і капусти. Я вже не кажу про пестики, тичинки і сусідських курей. Хоча вже навчилася гавкати на собаку, яка, здається, в мене є і страшенно дратує мого сусіда, який в принципі повинен в мене бути. Але я не впевнений.

Колись моя дитина піде до школи. Мабуть у ту ж саму, що відвідував я. вчителі, які гадки не мають, якого дідька протринькали своє життя в Альма Матері, впихатимуть у її маленьку голову знання про рідний край, підступно охрестивши його Батьківщиною. Дуже відносне поняття. За їхньою версією, кожен громадянин повинен її, Батьківщину, любити. Але ж як можна любити те у чому сумніваєшся, бо не бачив ніколи?

Адже, самі вчителі знають про неї лише з чуток і, можливо, з літературних творів «шестидесятників», котрих не здатні зрозуміти. Але це ще півбіди. Біда, що Батьківщина не підозрює про моє існування, існування сусідських курей, моєї дружини з дитиною, сусіда і моєї собаки. А якщо і здогадується, то постійно нас плутає.

Якось так сталося, що мене перестав влаштовувати такий стан речей. До пори влаштовував, а тепер от перестав. Втомився бути не впевненим. Я хочу, на всі сто двадцять бути впевненим. Хочу гарантій щодо реальності сусіда, матеріальності моєї собаки. Хочу ні на секунду не сумніватися, що моя дружина з дитиною — саме моя дружина з дитиною, а не сусідські кури. Хочу гармонії між Батьківщиною і мною. Хочу щоб моя Батьківщина знала про мене і ніколи не плутала з кимось іншим.

А поки що — піду вип’ю чаю. Чорний, крупно листковий — єдине у чому я зараз переконаний. Тільки не пам’ятаю куди поклав коробку. Може моя собака знає? Треба спитати.

01.05.2015

Subscribe to our channel in Telegram to read the best materials of the platform and be aware of everything that happens on syg.ma

Author