Тропа оголених фактів в брудних

позолотах риків, з п’яти до п’яти

ривків, голосу в’янучого, що заходить

за краї, за вим’яті краї на узбіччі.

Солдат ходить за годинниковою стрілкою,

підіймається зі своїх сідниць прирослих

гнилими, запеченими яблуками

до гумових стільців глиняної атмосфери.

Ходить до рук, в обійми голомозої

Сивілли. Вона просить сохлими руками,

зігнилими зубами видавлює на ззовні повітря,

просить смерті. Якщо вчепитися

одвірками кігтів за хвіст змія,

то подарує забуття, вирвавши очі

позбавить їх споглядання, вирвавши язик,

вкладе у розпечену лаву лона служниць

і прислужників хіті. Вони п’яними,

завернутими, позбавленими прямої траєкторії

рухами йдуть у слід за солдатом, що ходить за

годинниковою стрілкою. За ними йде карнавал,

якому відкрили нутрощі, розкрили

скальпелем алгоритми життєзабезпечення,

розкрили падаючих, припадаючих до

фалічних імітаторів озерних дів.

Миють чола, лижуть від воску своїми локонами.

Вони лізуть по коліна в їх воду, в густу,

бджолину воду, стоять незворушно поки

павучиха не відкусить голови.

Вода йде за годинниковою стрілкою,

вода точить глибше канави,

вмиває леза кинджалів. Пройдуть

наскрізь. Вони забруднять себе не лишаючи

на голові жодної чистої волосини.

На ясені висять груди кам’яних

хмар, зриваються на хижі пороблені

в гіллі яструбами. Вода дійде до 

нігтя, що чеше скроні, вода висмокче

коріння язиками не язичними, несущими.