без назви

Христина Дрогомирецька
15:17, 16 мая 2019
Добавить в закладкиДобавить в коллекцию

Тяжіння власноті кожен належить кожному розгортає граблями каміння засипаючи

Ними використані частини на який концентрувалась оболонка усебічно охоплюючи

Шлях попереднього та наступного облітає його листя і гнеться під вагою вкарбованих

У стіну слів ніби він бачить їх як вони переправляють сполуки в іншому напрямі ніж

Завжди після того як їх злякали згадки про завелику кількість померлих притаманну

Не для цього округу навіть не для цього міста що потопає у фекаліях гнізд залишених

Без нагляду лише там мають змогу витравити кілька градусну розмову звернену ні нащо

І ні на кого лише через те що так захотіли що так повітря стало важчим та сталевішим

Бо вчора закликали до братства стукаючи у його шлунок і наповнюючи його водою яку

Не потребував але яку потрібно було розділити навпіл вдаряючи у дахівку багатотонними

Кулями ніщо не залишається уже після першого разу якщо він не встиг вийти та ухилитись

Як завжди вартує відійти в інший бік не залежно від чийогось бажання скрикує скрапує

На папір уміщається щоби проковтнути стурбований побаченим скочується зі сходів білою

Рідиною виговорюючи межу я тебе і я зізнання обмілів язик коли торкнувся гарячої хвилі

Обмілів до відвертості мишачими зубами перегризаючи мотузки що з’єднували загублені

Частини тіла не їй уже належать коли стали домом поселенням колоній сестер якась із них

Згадується як померла інші демонструють досить активні ознаки життя реагуючи на перші

Зауваження щодо того чи належить їм цей дім який окупували відчистивши його від

Блощиць ближче до зими на ніч одягаючи на себе всі одежі які тільки встигли взяти з собою

На себе переносячи гніт свічки з випаленими скронями кого виставили на межі Забезпечивши для себе тихий відступ сліпотою пророслої трави із кобилячого черепа не 

Чіпляючись до пана котрий може видати їх при нагоді у той час коли його обступили

Мандрівники довідуючись про те куди йдуть і як їм краще взагалі не народжуватись весь час

Перебираючи у пальцях непотрібні речі залізши під промінь водоспаду щоби вимити їх

І поставити стіл на його кістках що вибираються поволі на поверхню перекопуючи землю

У котловані сріблястою стрічкою подалися за горизонт діти які несли манекени аби Поставити їх у полі втискаючи у застиглі губи беззубі посмішки не втрачаючи ні на мить

Рівноваги коли ж протилежне їм пророкували не втрачаючи нікого із супроводу довгими

Лініями забуття про неотримані повістки розлогого паперу якого буде досить щоб вкрити

Землю і щоби ніхто не насмілився віддати його назад тому кому вони довірені сходять на

Вершину вийняті із землі безкорінні без пам’яті ластяться до неї ніби зрозуміли свою

Недолугість зачерпуючи у криниці дикого племені смолу замість води сентимент голос

Твій і тобі не належить і музика твоя імітує веселі похорони велета та карлика що йдуть

Завжди поруч тримаючи один одного за руку скріпивши свій договір тривалим поцілунком

Їх розпирає гордість за те що крали порівну те що не вважається чимось цінним для природи

Із зеленого ока пускаючи сльози навмисне на розталий сніг долучившись до єдиного потоку

Сірого моря розкорковуючи тулуби від смеркання майже кожного вирізає із темного пейзажу

Відкладаючи на дерев’яній лаві сон здіймається вітер і поки їм щастить пробиратись через

Хащі кам’яної дороги залитої дощем з острахом вимочені у чеканні найшвидшого Транспорту у який залітає куля не обираючи нікого прошиває собою стелю та підлогу

Сідає біля вікна не зростивши нічого із себе перехиляється через отвір назовні ніби там

Точно хтось повинен був їх спостерігати і чекати того моменту коли нарешті їх відправлять

На ношах піднявши на борт корабля із змінним капітаном поїдаючим команду беручи на

Себе витрати із її наповнення коли зайде у гавань до темношкірих королів котрі продають

Білих рабів або віддають їх за безцінь звільнивши себе від їх раптової навали де кожен

Злидар із чужої землі вважає себе володарем кольорового скла вимощуючи ним безкінечні

Дороги через джунглі протискаючи поміж печерними тунелями та мостами невиразні

Наспіви зарізаних птахів біля священних джерел у серцевині нема повітря щоби дихати

Нема вільного місця аби розкинути клаптикові нашивки які мають закрити всі видимі

Місця де були скоєні найважчі вбивства обираючи між собою та іншим виколений страх


Подпишитесь на наш канал в Telegram, чтобы читать лучшие материалы платформы и быть в курсе всего, что происходит на сигме.
Добавить в закладки

Автор

File