тобі

Вузька колія виводить за місто каторжників до кінця не висповіданих, навмисне

Гублячи мішки запритульні, відбиваючи у вестибюлі покриття на підлозі, шматок

Впихаючи до рота, аж так не побачать, якого він низького росту, витрушуючи із

Тих, хто стали його визначеними свідками зізнання, насправді не спроможних говорити,

Заплутуючись крайньою плоттю на підбір, встелено нею килими, маленька ніжка переступає

Через сплячого леопарда щоби зайняти почесне місце, яке надається за рідкісних випадків

Лише кільком із повій, у шановному віці, у шановному колі збоченців, що передають один

Одному скіпетри правління, раз за разом змінюючи на троні свого короля багатоголового,

Але попри це двоногого, розкривши обійми, та вплутавшись у них із рештою чоловіків, із

Вежі видно кожного, хто наближається із річки, із наміром приховатись у цих древніх стінах,

На вимощеному дворі, із тих, хто візьме юнака на поруки, приведе до ладу його звичну

Зачіску, вимащений глиною до невпізнання гнаний породистими псами, обираючи за 

Короткий проміжок часу ким саме його припаде бути, з ким саме уподібнити себе, віддаючи

Останній подих склавши тіло своє до виплати, ніхто б не вийшов із-за меж йому на зустріч,

Навіть промелюючи у роті солодкі та нетривкі запахи, що як завжди, визначили його ще

До початку існування самого для себе, переставляє папірці із одного столу на інший, від

Украдених не залишилось і сліду, тепер же ніхто не висловить бажання визнати їх

Приналежність до єдиного роду, що черпає одну і ту ж гнилу воду, доносячи її до губ

Немовлят, одразу, як спраглі потребуватимуть, а жадібні висипатимуть все ними накопичене,

Вивертаючи кишені у присутності збайдужілого натовпу, що збиратиметься на вимогу,

У будь-який час, у будь-яку пору заповнюватиме пусті місця у залі, виконуючи Регламентовані гімни, один після іншого, роздивляючись у скло їх всіх, стоячи на помості,

То встане, то сяде наглядач, змушений кожного разу озвучувати пророцтво, одне і те ж,

Не дивлячись на те, що ніхто не забуває його попередньої промови, не дивлячись на те,

Що ніхто ні в якому разі не повідомить про повторність акту зневаги до самих себе,

Потупили погляди суміжні до споглядачів, приховуючись у них, подвоюючи силу зброї

Деактивованої, сумирні правди, мокротинням звисаючої із ротів, голосніше, але не так

Жвавіше, дозволяючи за півціни викупити себе, хоча уже куплений до того, встати у чергу,

Допоки когось не виштовхне різкою хвилею обираючи за відвагу ще декількох сміливців,

Із собою укупі, не варто маскувати простір призначений для їхнього широкої, всеосяжної

Сліпоти, задумані для проекту розмальованої мадонни, у руках леліє синів та дочок, Паперового храму, доступитись до його спалення, рознесення до останнього камені, води,

Вибитої із рота, хранителів культу, що припали до зіпсутих дарів останньої релігії, смакуючи

Розтерзані лона, розрізані на шматки ті частини, які славились особливими здібностями, і

Були найближчими за чиїмось твердженням до насолоди, як тільки він обрав із Запропонованого надлишку все, що вклали йому під подушку, так і зійшов у брід, Прислухуючись до рогу свого бога, у його шлунку, розпаливши багаття та наситити Ненаситне, прикладаючи руки до мощей, де не зняв шкіри, підстеливши собі ложе та

Уклавшись у нього свою голову і обрубки юнаків, заради справедливості, у саду кари

Можливої, і кари за загальною згодою, мітки на закритих ділянках, враз відкрились зору,

Пекучим поглядам, марять не припиняючи на його долю зрівнюючись з ним навпроти

Дзеркала, або і без його участі, не роздільні, закриваючи голизну одне одного, не знаючи,

Куди саме вкинути шмаття, покриваючи з голови до п’ят вередливих жінок, що зазирають

Їм до рота, осліплені кинджалами, поміж них возводить нові архітектурні споруди, від тепер

Виставляючи охорону перед дверима того, кому є підданим, вислуховуючи шепіт,

Наливаючи ним вуха віслюка, у нього вибиваючи зізнання, кидаючи на першого, хто

Пройде під його вікнами сітки, для того щоби звинуватити його у безмовності його

Народу, приберігши для нього дарунки, з радістю прийняті, хвороба локалізована, не

Вирветься за межі сприйняття відданих слуг та проріже мотузки зубами тих, хто стоятиме

Осторонь, кому в миску потраплятимуть виключно об’їдки, найближчими коло неї стануть,

Розлючено полишаючи свої колишні домівки, осідаючи його з усіх боків, викошують стежку

Для слова, із втратою свідомості кожного третього, кому ніколи не доводилось чути живого

Він уже не зрушить із місця, присаджуючи себе, себе дозволяючи присадити у глибину

Крісла, точно сконструйоване для його завбачливого тіла, що дряхліло від його народження,

Від проголошення затерпаючого знаку на стегнах, зосередженим запахом

В одній точці, запахом, який привабив кількох жінок, стидливо роззираючись на всі боки,

Перед тим як умити його, як немовля, що виносили у собі всі разом, ніяк не розділивши

Між собою права власності, і тільки тут чкурнули у сум’яття відповідаючи собі без розтрати

Знаку, що жодній із них, ні в якій мірі не може належати, і ллючи з приводу цього Неправдиві сльози, відкривши лиця від товстих покривал, здавлюючи важкість дихання,

Якби бачили їх на помості, на додатковому підвищені, осипаючи золотом та громом Брязкалець, носячи їх із собою, як додатковий символ важливості, за брами із живоплоту

У чорні очі, розпустились півоніями, заковтуючи останню кінцівку, останньої із свити,

Синій павич попереду пливе, коли його підтримують щоби не впав ненароком і не Розсипалось пір’я на долоні дітей, простягнуті вздовж стежок, притримують і тоді, коли

Потрібно випити ще одну склянку води, заговорити услід чи поверх їх голів збайдужіло

Витримуючи паузи, як їх ловитимуть підозріливі збирачі мертвичини, із полювання

Повертаючись без здобичі упійманої самотужки, а лише тими крихтами, що впали Притримані пальцями шляхетного лицаря, йому до подолу заглядаючи, підшкірно Заплутуючись у недоношених рядках зібраних проклять, обвислими тушами дам, у 

Нічних сорочках визираючи із вікон, застигаючи у них, невідступно, ні кроку назад,

У розбурхане бджолине гніздо якоюсь із рук вступивши у скляну перепону, переносив

На собі нетривалу розмову із батьком, який здавався йому охоронцем лігва, його ж злодієм,

За переконанням матері, переповідаючи кожен свою версію історії, що збігалася навіть

У грубих деталях, висипаючи її на гральну дошку, до певного із них підійде відбирач

Дихання, без умислу погрожуючи смертю, сам же ж нею не володіючи, не знаючи,

Коли сам заколотить від болю нагайкою у руках, розлігшись на полі скованому кригою,

Смокчучи пальці молодшої сестри, що застала його за неприпустимою справою, Виціловуючи образи усіх богів дорогих його матері, зернята маку до рота припиняючи

Потік образ скоєних малими завершеними сподіваннями, із-за ширм, міцно стуливши

Всі отвори, що виходять на край ночі до глупоти роз’єднаних людей, намагаються

Приховати те, що хотіли мить тому вважатись єдиним, залежаний інвентар їх бажання

Приклеєний до дитячих ліжок вибризкує кров на лінзи, в усмішці згортаються губи,

Затаєний у площині яскраво-освітленій на руках тримаючи згортки, що засвідчують

Його особу, не попросять покинути залу респектабельного готелю, коли з’ясують

Причини його прибуття зі зброєю засукавши рукави і націливши рушницю у голову

Чоловіка, який тільки-но навчився говорити окремі слова, і тепер вони віддільні від потоку,

Що молов собі під ніс, як тільки всі покидали кімнату залишаючи його на одинці,

Надаючи інструктивні завдання своїм кінцівкам перевернутим через операційний стіл,

У судно із вирізаними органами, не придатними для подальшого використання, змусив

Виконувати всі не затрачені та незатребувані дії уже тоді, коли минув час від їх можливої

Актуальності, лижучи вістря зрубаних дрів, переконатись у все видимості вмерлим

Попереду неї на кілька десятків років, підіймаючи його викопані останки над головою,

Перевертаючи, та вкидаючи до жерла затухлого вулкану із звучним ударом, котрий

Так і не буде почутим жодним вухом, терпляче чекаючи на вершині та притуляючись

До застиглої лави біля самого підніжжя, розгладжуючи дорогу для заблукалих гостей,

Не приймати до дому нікого, хто проситиметься на ніч із важкою бідою, відганяючи від

Воріт на сусідні квартали занедбаних братів, яких не поспішають визнавати, приховавшись

Від них у підводних та підземних оселях, править же менший брат із центру міста, відданого

Під зубожілі нетрі, не сподіваючись гостинності, населяючи нори мурахами, виставлений

Ар’єгард, якщо мова зайде настільки далеко, і хтось підведеться, розтулить рот пропонуючи

Зачищення, то одразу його підтримають, поплещуть і спакують наїдки до божевільні,

Ніхто не позбудеться безцінного щита зітканого із найкращих ниток, що може собі Дозволити найбагатший правитель, усіх наділивши привілеєм спостерігати захід

Імперії, закликаючи на вулицях долучитись до спалення ідолів чужоземного співчуття

Вибір падає на око відпечатане на шкурах, повтор у неможливості перебути на тому ж

Місці, куди привели не їх ноги, і віддали вечерю наймовчазнішому із них, по стопах,

Їдкою сіллю, у гострі пальці, заламуючи їх, під простирадло, у півголоса, нарізає крок

За кроком, і в ньому приховується, із клану котрогось, і скільки б не важив у розпарених

Ємностях, наповнених голубиною кров’ю, синіми шалями переповитий, кульгає на обидві

Ноги, але на якусь сильніше за іншу, у просіку, де не вказали, як перетинати, і з котрого

Боку висітимуть птахи не просячи ні пшона, не злякавшись непроханого чоловіка, не Обвиваючи його за хвіст, якщо зачепити за шнур багатотонний дзвін покотиться луною

У вухах, із першого бажання, що встало навпочіпки обабіч ліжка спостерігати за рухами

Кінцівок не уникних повітряних ям, відступи від знеможеного тіла, що розглядає вибите

Скло попереду себе, і у ньому впізнає ледь помітні знайомі риси безіменного бога, на 

Козлячих ногах відповзає у післяобідній сон прихопивши кілька музикантів та їхні Інструменти, зчепився із вихором, повсталим з-під землі в оберемку перецвілих квітів,

Розбудувати замок на горі, обмежуючи її житлом, віддаючи славу у призначеній келії,

У неї ж місця нема, усюди розбрелась воля іншого, встає за його спиною, неначе і її

Обранець віддає себе цілого до спалення, витираючи за ним мокрий слід, та вимітаючи

Попіл до сходу сонця, розплітає клубки зі зміями щоби впевнитись, чи все відповідає

Первинному стану із часу отримання, під час утримання у собі нероздільної ноші, витираючи

Струпи на руках і ногах, закриває їх під білим полотном, ніби й не згадувала про тих,

І в той же час виразно пам’ятаючи перший день з початку загаданого, сповзає сніг із гір,

Виломлюючи брами, що стоять на його шляху, поодинокі, з тих, хто не дожив до Встановленого дня, збереженого на пожовклих листках, речення за реченням, у стисках

Не значиться, бо воліє бути пропалим безвісти, коли збереться віче, все лінивіше і лінивіше

Виповзає із канав передмістя у напрямку центру, із проданим лицем, та нічим, щоб могло

Хоч якось покрити збитки від цієї продажі, натомість пальцевидовжені посудини Закріпились на шиї не намагаючись втримати рівновагу падають то до переду, то назад,

Перехиляючи на всі боки його тіло, видніється з-поміж натовпу, бо хтось обрав легшу

Посудину, і пересуватись йому не вартує надмірних зусиль, вийшовши навпростець,

Та втрапивши на ту ж дорогу, що і всі, що нікуди не звертає, і не є перепоною зруйновані

Стіни, через які достатньо переступити, увірвався жіночий крик із маятника, падаючи між

Свиней та недолугих постатей, один одного не запідозрять, один одного не оглянуть мутним

Білком розбитим та розтертим її стегнами, відбиваючись у дзеркалі кинджалу неглибокої

Рани, вкинутим променем у церковному мовчанні, не сподіваючись, що хтось із людей,

Зі служби зверне на них увагу і заговорить розбиваючи кості грудної клітки, виймаючи

Зерно освячене та готове до споживання лише після того, як його втримає у собі господар,

Один із ключів, що береже від пронизливого скреготу дитячих зубів та старечих випуклих

До того, взиваючи матір землі, і матір під землею, рисами її солодкого ядра, яке ніколи не

Існувало, але довкола нього плели і плели ряднину, бажання за ще одним бажанням не 

Розділили сорочок на тому, хто немає шкіри, у гіркому відчаї відчиняє на чверть ставні,

Щоби свіжість ранку дошивалась під його ґудзики, чого б не торкнувся усе відсилає до 

Нездійсненого, перегукнувшись із третім, із четвертим свідком, який точно, який вчора

Ще йому заявляв, що прийде у зазначений час і у зазначене місце свідчити про те, що

Відомо тільки їм, разом із своїм рабом, і не збрехав, прийшов, але не пам’ятав ні того, кому

Давав обіцянки, ні самих обіцянок, то ж заново повинен був його вмовляти та пояснювати

Те, що бажав найдужче, і звісно той погодився без сперечань із глибокою повагою та

Розумінням, і прийшов іншого дня, та вже без раба, але із звичним клунком, в якому

Зберігав недоїдки, знову ж таки не згадав нічого, окрім того як його звати, і знову він

Його переконував у своїй правоті, що не викликала ні в кого сумнівів, окрім трунарів,

Які не збирались нікого із них ховати не отримавши перед тим плати, він не вгавав у своїх намірах, допоки його зустрічний не перестав і себе впізнавати, погодившись

Прийняти замість нього покарання у той же вечір і не чекати наступного дня, коли він міг

Не прийти взагалі та померти деінде, висмикуючи із трави пелюстки, їх гладкість Викладаючи на лоно, тремтить, рясний сік розриває голос через яруси повні до зав’язку

Серед каміння новоутворений зачин товстої луски відходить за собою блідо-рожевий

Тулуб поволік вздовж провулків, де є місце, і де ніхто не впіймає за руку не приведе

До западини, крізь яку пробивається вода густим мулом наповнюючи заготовлені розбиті

Глеки містить у собі розпачливі вирази, не замінні, незмінні упродовж тривалого часу

Збільшуючи їхню кількість, одна до одної майже впритул, не розкласти вдосталь тіла,

Оброслого пігментом, на дно важкістю якоря, розтинаючи собі підборіддя підготовленими

Інструментами, очищає напередодні ножі від залишків плоті, впихаючи ближче до піхви

Двогорбого сміттяра, як барвисту квітку без характерного смороду, притаманного для

Всієї околиці, закріпившись підтримкою тамтешніх, мовчки перевозить вантаж, дріб’язок

Переповідаючи у рот, що застрягає у бетонних плитах, у розрізі скровавлених губ тонкими

Іскрами роси розпадається у володінні тих нащадків, котрі одразу навіть не довідавшись про 

Розмір і про вагомість свого небаченого спадку, відмовляються не переступивши порогу

Та поспішають зникнути тут же, коли вказано їм буде на імена, звучати не повинні, звучати

Тільки у хронологічному порядку, від початку числення, від кінця зачислення, у те ж вікно,

Котре сьогодні замуроване, і кожна із жінок картаючи себе ще до того часу, коли дізнається

Найменування хвороби дитини, із даром безвартісним, схиляється над пелюшками, всотуючи

У живіт жмутки колосся зрізане із примарних голів, видають свою схожість розпаленими

Говорами, не маючи за мету порозуміння, із плахти витягає одну річ, і враз на неї падає

Золотий відблиск, надаючи їй усіх можливих відтінків у межах їхнього спектру, котиться

Тріщиною і у неї вдихаючи повітря, конає, возвівши руки у вись розпростувавшись Наскільки це можливо для такої тісної ями, викачуючи молоко, повертаючи насоси їдкої

Отрути назад до розстелених ліжок під водою, вичерпуючи з-під них вихлюпується на 

Людей, з найближчого оточення, у змові, зніяковіли одразу ж, коли хтось запідозрив

Дим у пляшках, і сипучі кучері розрізані на столах вказують їм кому потрібно віддати

Подяку у потемнілому костюмі випустив стрілу, дістається за секунду на той бік кімнати,

Листям наповнивши мішки, але в той же час, приховувані від марних намагань розмотати

Шнурівку і відділити глину від болота, пишаючись родом байстрюків, і родом, котрому

Присуджене безпліддя, від знайдених дів, за межею дозволеного царства, за межею,

Куди може прямувати тільки вигнанець під руку із тим, хто погодиться його супроводити,

Не кидаючи на призволяще сліпого, навмисне пережив події, за які довелось себе картати,

Перед гострим зубом комахи красуючись від непереборності запиту, викинутої валізи,

Придавленої слонової кісткою, підйомний кран не наважиться вступити на територію,

Де ведуться жорстокі перемовини, вирізаючи із кошиків дно, продовжують висипати

Зерно у них мельники, огородивши від пліток і від пліток найбільше страждаючи своїх

Дружин та дочок у шовкових сукнях з шелестливими подолами, вчуваючи вухом, коли

Хтось із них випустить жала у хитрішого за них, хто прийшов у звичний час за даниною,

Уберігши себе компанією вічного ката, котрий не бажає відплати, але йому вкидають

На ваги все, що змогли зібрати за весь цей короткий період, від коли їх покинув, виконувати

План, підбивати у свої лави пройдисвітів, наймитів, годяться навпіл закривши лице

Від палючого погляду його прибіжниці, розрізали коло яблука, покидали човни серед

Моря, а далі кинулись в плав, хоча і не спостерігали ознак берега, вал вбивається у грубі

Кістки, вал перевертає оглядаючи себе усього, і буква його стоголоса себе ж наповнює

У себе впадає рідіє, від часу до часу, тепер вартує підібрати тільки відмерлі залишки,

Бо вони найближче до нього повернуті, але ж ні, він оминає їх, бо здається, що бачив

І раніше, говорили в одному і тому ж тоні, неначе випрошували співчуття, так само,

Як і йому було відмовлено в опіці, так само як і на нього вибризкувала олія у шрами,

На які напрошувався, після короткого представлення і зіставлення найважливіших фактів,

Свобода з прилаштованим шлунком обертається на невизначеній осі вдивляючись у бік,

Ніби у ньому завжди є місце, крізь яке щезає все чого бути не може, але про, що знають

Без докорів сумління, сповіщають не встиг перетнути ріг вулиці, як обвішали гострий

Дзьоб кольоровими смугами зі смутком пройшовши повз мову до гробниці відсутніх

Померлих, відсутніх живих серед квіток у спеку, примістились у затінку повсякденних

Суконь перебирати хребти вбитої риби, готуючись подавати на вечерю котрійсь із панн

Кораблі у крузі, що розвиднівся стискають неспокій розгратовуючи вздовж і впоперек,

Викидає із рота полотняний мішок зубів, підв’язаний за гримучий потік, що змиває

Відразу у своєму гирлі, перескладаючи із шафи у шафу, як тільки вимагатиме вона,

Визначаючи когось не згідним та не гідним витрушувати подушки напівсонно звиваючись

По стіні, відводячи від себе не належні частини, що поодиноко перехиляються, вибризкуючи

Застояну воду, із чола, розриваючи його твердими долонями крайньою плоттю, хризантема

Дотикається до неможливих чуттів, пульсуючи ядрами рознесеними до голови приміряючи,

Пасуватиме лише в розгалуженому корінню, проступає слиною та випадковістю стрічки,

Що здається розпрямленою, водячи його лабіринтом від одного залу до іншого, не Зачепившись за гострі наконечники, проступають із кишень постійних відвідувачів,

Вхопиться за гак у повітрі, ніби перейшовши на рівень прихованої жертви, проговорює

Підняти, проговорює піднятись, пальці струнами ковзають над грудьми, червоними та

Блідо-сірими печатками загортає квіти під пух, чиї вони, налиті чорнилом витікають на 

Місце пустот, прикладаючи пелюстки до голови, несинхронно кожен вилизує із ложки воду,

Відібравши по крилу від кожного птаха, біла лінія спуску від жолоба нижче рівня землі,

Роз’їжджаються їхні ноги білими пагорбами, витягуючи за вуха вбитого звіра, голками

Виколупавши колючки, встали по обидва боки відхиливши шию до дверей, перейменовують

Храм ними збудований всоте від початку закладання першого каменя під фундамент,

Схилились над дерев’яним поруччям виспівавши вітальних пісень, їх барвиста гама, вирізняє

Кожного з-поміж інших, як тільки запитає про це у когось із них, не є прийнятним у них

Називати когось кращим з-поміж усіх, не є прийнятним у них виголошувати якомога довші

Промови і якомога зрозуміліше, привертаючи губами увагу до слабких спроб говорити

Взагалі, черв’як роз їдає середину яблука, та шлунок безтілесного бога підвішаний на тому ж

Дереві, до обідньої пори видаючи із середини крики та перепони, котрі б мали вирішити хід

Війни, видаючи із себе близького родича, загубленого у глибині сімейних байок та сказань,

Є від них жінка, котра знається на найтонших плітках та брехливих історіях, переданих

Дбайливіше за правдиві звістки про смерть та народження, її варто було б навідати, поки

Не втратила остаточно своєї переваги над рештою жінок, несамовито запевняючи вартових,

І тих, хто призове до відповіді, до зняття із неї усіх вкрадених шалей, готова і на цей раз

Їх обманути, розбившись на колінах обабіч кольорового шатра, до якого не знайде ніякий

Чоловік, не навернувшись до насолод, котрі не потрапляють у поле його зору, сіпається на 

Вертелях помаранчевими кулями маски не до примірянь, увійти без затрачення зайвих

Зусиль, без затрачення надламаного голосу, призиваючи не відкладати довгих процесій,

Постійних прогулянок, у множинні означення їхніх здобутків, прикладаючи до ран, котрими

Хизуються перед стінами в’язниці та перед тими, хто діє на місці правителя за його Присутності при здоров’ї та пам’яті, ніхто не бере до уваги їх неправдивості та відсутності

Крові та болю, що супроводжує цей процес, розіллються своїми голосами розбиваючи двері

Мечетей, і таким чином втрачаючи сантиметр за сантиметром свій хвіст, не кріпиться до

Зубів, майже із виїденими кінцівками здобуває швидкості у переміщеннях не маючи рівного,

Після розпаду міста та продажу на аукціоні майна, що вдалось вберегти від повного Знищення, кожен піднімає ношу для того щоби нести, як каже їм останній завіт із тих, що

Видаються на випадок, коли жодний господар не прийме під свою опіку знаючого, бажаючи

Від нього знання, спорудивши для цього не пропускні, нерушимі будівлі так і не впіймав ні

Йоти за гнучкий хребет, вислизнув між пальцями у барвистий водоспад у центрі шумних

Зібрань відібраних з усіх куточків завойованої землі різношерстих балакунів, із рівними та

Кривими ногами, але завжди з ясними поглядами спрямованими до заходу, до текучості

Їх медової, оманливої мови, спорядили для нього спочинок вслухавшись у шепіт розмов

Принесений із потоками води, перебирає їх викладаючи за розміром та довжиною одної

Фрази, найбільш докладно бачить через себе у взятому без згоди відбитку часткові знахідки

Відмерлих частин, про які і не згадав би, якби до нього не прийшла його стара повитуха,

Розстеливши пелену, сіла на малий, клаптиковий острів, вивела із-за печі дим його батька,

Узаконеного, ставши на тому ж місці, де раніше були двері, врісши ногами у річці без дна

В прорихленій землі віднаходить каміння, яке користується неабияким попитом, коли

Він спробує натякнути про те, що є його власником, про те, що у наявності у темних

Місцях, перегорнувши всю ділянку і заглибившись у її товщу не знаходить нічого з того,

Про що він згадував під час застільних розмов, хитро розсилаючи посмішки у різні кінці

Зали ні до кого спрямовані, ні на кого не напрямлені, гнучкими шнурами обмотуючи тих,

Хто розізлився та намагається першим дістатись виходу заблокованого, як тільки за гостями

Зачинились двері, багряними завісами витираючи піт на впійманому та приведеному до 

Утворених вівтарів злидареві, розкладаючи на паперових ногах мокрих від спирту, із брудної

Фляги наливає кожному однакову порцію, очевидно помічаючи, як слідкує за ним той,

Котрий з’явився нізвідки перетинаючи відкушений шмат дороги за своїм задумом, або за

Дорученим недоречним чоловіком, який підставлений на осикових дошках чекати на перший

Шторм від коли моряки вийшли у море шукати утраченого, кому належить найбільша

Частина із тих, які не можливо передати у спадок, які не можна втримати у роті усім дітям,

Розсадженим по периметру дому без покрівлі, чекають на свою чергу без попередніх звісток

Про зміст ритуалу, чекають нетерпляче намагаючись заповнити час непотрібними балачками

До непочутого та не розібраного між уламками зубів, відвертаючись у протилежний бік, як

Тільки хтось увіткне кінець заточеної голки у шийні хребці, або прокрутить на долоні

Глибоке колесо, на їх болісні вигуки, які ненароком зриватимуться то з одного, то з іншого

Рота не має потреби зважати, бо навмисне озвучують біль за його відсутності, наперед,

Перетискаючи, перестрибуючи через причини вже тут закріпився на своєму царстві, хоча

Ніхто не визнавав і ще не підтверджував його правдоподібність та його наміри, кожен, з

Яких прозвучав до кілька сотень разів в оленячих палатах, висуваючи смертників прийняти

На себе те, що від них вимагається, від усіх проступає потреба, стікаючи спермою жіночими

Стегнами, непорушно лаштують місто заново, не зрушивши далі з-за столів, укріпили стіни

Та приступили до подальших робіт, зберігаючи мовчання про план і про тонкощі оборони,

Прийняли само названого у спіральні переходи, випробовуючи на міцність його рід, його

Походження, не довіряючи офіційним паперам, що кидає їм під ноги перед тим Ознайомивши, побіжно зачитавши те, що вважав меншою неправдою, схороненою із малими

Прислужниками, без яких дозволив собі з’явитись серед придворних, і через це вкрився

Кпинами, обравши послуги найдешевшої із повій відлученої від милості за активної участі

Найкривавішої із убивць, котра на рівні із іншими піднімає кубок з вином щоби прославити

Своїх ненароджених дітей та вмерлих батьків, відразливо нашіптуючи своєму чоловіку те,

Що зможе зробити її щасливою, з його рук приймаючи шкури убитих ворогів, розділяє

Здобич між мертвими, котрі не можуть зважити її милості, та живими, котрі відкидають

Можливість утримання у своїх руках дарованого, висміюють її клопітливу працю намарно,

Розливши на тріснуті тарілки густу кашу, вилизує її язиком смиренно похиливши голову,

Ніби ось і торкнеться рука без тіла вицвілого на сонці, від тривалого паломництва із

Поселення у поселення, із міста до міста, із палацу у палац, волосся, випровадивши її до 

Найближчого притулку, де зібрались огидні жінки, але під керівництвом підприємливого

Євнуха отримали змогу називатись невиправданими для такої розкоші іменами,

Заручившись владною підтримкою чергувати на варті збуреного натовпу, постійно Залучаючи вартості з іншого боку стіни, куди вносять свої побажання та прохання вмивши

Перед тим рясною вологою, не варті нічого, чого просять, навіть ті, які продумувались

Упродовж життя та носились у лоні п’ятої замертво народженої дитини, котру саджають

У катафалк, що котиться до місця призначення, а за ним на п’ятах наздоганяє матір, їй

Не згубити навіть крихти сліду, що невиразно під болотом та під водою проступає на її

Шкірі, розгаданим знаком проливаючи за собою галони насолоди від неприступності

Порогу, обрамленості домом і словом, до нескінченості дверних отворів, куди чоловік

Не увійде перед тим не вбивши звіра, який стерегтиме вхід і не згодувавши наступному

Звіру шматок попереднього, куди жінка увійде без зброї та не зустріне опору, розклавши

Дрова перед поминальною службою скликає своїх синів забезпечивши мирний шлях,

Розколює її сміх до стелі причеплені меблі, які не слугують уже давно і нікому, втратили

Чарівливість накопичення та зайвість позбуття, непомічено звалюються поодиноко на голови

Подаючи пустелі руку, розсекречує наявні у нього прихованого озера з солоною водою,

Розм’якнувши, по траві дістається до залишків подрібненої фігури, яка втратила форму

І від тоді нагадує кожному різні речі, якщо пам'ять підніме на гору теплу воду у час засухи,

Уткнувшись у дерев’яну перепону, тут же звертається аби той, хто нею володіє підготував

Пояснення вторгнення його військ на ворожу територію, випуклістю завеликого рота

Припадає до хлібини, котру сповили з-поза ранку не дочекавшись точних протипоказань,

Вирішивши діяти відповідно до плану, що в основі заледве тримається на ногах п’янички,

Але в той же час вважається найкращим, з-поміж тих варіантів, які пропонують обрані на

Певний термін люди, встигають відкласти у гніздах нашвидкуруч змайстрованих увірваного

З фруктового дерева, та переховати по декілька разів у найлюдяніших місцях під час

Наймасовіших заходів, на кріслах розсаджуючи спланованих зівак, що так і збунтовано

Пересуваються від одної локації до іншої маючи запас пустих торбин, всипаючи до Каналізаційних труб накопичений вміст тільки що покинувши ще одну залу із зашарілими

Від насолоди обличчями, призвавши доньок аби ті ходили поміж рядами і будили тих, хто не 

Розрахував дози, спливаючи фекаліями лавою у той час, коли вони тільки зібрались на глум,

Вивільнивши шлунки у віддалених кварталах, роздільне скло між тілами розділяє Квадратами обтесані посадкові лінії, підсуває їм ближче до отвору, лужив би для відкриття

Та закриття у певний момент, але у зламаному вигляді простоює запилючений, стеблом

Ріжучи стопи, коли намагається зробити крок, незвично випростовує ноги готуючи його

Заздалегідь, зробив чи не зробив фізично не може зрівнятись із тим, що стоїть раніше за дію,

Око розбухає втримуючи у собі пов’язки зі станції постачання, звикли дотягуватись до 

Рівнів, за якими нема чого взяти, хоча кожного дня спостерігають чергу, тягнеться вздовж

Центральної вулиці, чергу на порозі будівлі, де мають видати пайок на сьогоднішній день,

Витримане у рідині, у котрій розкладається тіло, не бачить якими тонкими були його пальці,

Не бачить, якими відразливими вони йому здаються домальованими, до витраченими, коли

На там, звідки бралась сокира, тепер обрубані стовбури, ґнотом свічки підпалюють Полотняний навіс над ними, чи піде нині дощ, на який вони сподіваються, розминаючи

Білими руками висохлий ґрунт, між зубами потріскує, із неї ліплена статуя, прихована ніччю

Завезена у кожен двір, що приймав її на поруки, приспішив лягти на її підвищенні той,

Хто вибрався з-під води, урятований, обнесений муром, прийняти під крило убивцю, що

Заточив ніж і не відійде ні на крок, не відстане позаду, зніяковіло бажаючи їм приємностей,

Із впадин на дні океану виймаючи за руку всіх загиблих, допоки ніхто не бачить, ніхто не 

Сподівається на його підлість, убивці та злодії, від чесних намірів дзвонить прозорий дзвін,

Підкладаючи їм праведність шматком зіпсутого м’яса, і підсилюючи все це тирадою промов,

Що не під силу слухати та вислухати не покалічивши промовця, нанісши першу із ран, той

Же позбавляє їх права на майбутнє, права прожити довше цей день, що простягнувся на 

Століття, без задоволення згадує яке застосування має тіло, підступившись до нього ближче,

Так ніби його випхали спільники, змусили узяти на себе і за них вину, вважаючи його

Добропоряднішим за інших, найжорстокішим у фізичних діях, не дасть спуску Холоднокровному звіру, тримаючи в його іклах комашині рої, заступаючи та осліплюючи,

Рознюхує у заваленій непотребом коморі те, що віддало без умислу своє життя, не 

Вберігши жодної зернини, бринить та не має голосу для того, на кого зосереджена залізна

Клітка, закривається як тільки схопить запах на ньому ж самому змішуючи потоки різних

Зарядів у боротьбі, що є неминучою попри взаємну згоду, олія на чоло краплею змащує

Місце, звідки вийшов і куди повернувся за мить, дрижить його розлогість та недописаність,

Котра не має завершення у вбитій рибині, навіть опускаючи її у воду із каменем на своїй

Шиї, зайшов порогом, обнесений вогнем, від порятунку нічого не буде його зупиняти,

Коли тінь майже позбавила дихання, нависла над прудкими мешканцями, розібрали

Механізми котячи їх нібито за своєю траєкторією, пришвидшуючи їх рух залізними палками,

Розчинивши липку сльозу у великому об’ємі води, очищаючи нею вулиці від жебраків та

Насаджуючи ними пусті ділянки, заселяючи їх новими людьми, котрі мають прийти нізвідки,

Не говорячи між собою, за таємною змовою, у безголосій згоді убивства здійснюючи його

Заново, без пам’яті, на блідому лику різьблячи мармур у підземних довговічних сховищах

Котрийсь із них, той, хто не відгукується забрівши віддаль від решти, зронить по собі

Чотирилистий буханець, і злови його за останню розмову серед непотребу обираючи собі

Шати до лиця і за вготовану плату, викрикує у дзеркало розбите над ним аж так, що можна

Увійти безперешкодно всередину його уламків, при тому жоден із них не пошкодить шкіри,

Накидаючи їхніми відображеннями, що палахкотять у вікнах, якщо наблизитись, відгодувати

Товсту змію, що кидається на їхню дорогу не даючи знати наперед, так ніби вона вся

Розляглася на сонці пересічена трамвайними коліями, язиком все ближче до води, у 

Переривчастому пошуку, роз’єднавши звук та намагаючись перекинути його з одного

Кошика в інший, лише для того щоби здійснити непотрібну операцію з пересадки мертвих

Органів, які мають ціну і мають визначений сховок, доставлений тим, до кого говорилась

Війна, і байдуже чи впізнає у дрібних речах, що ніколи не виділялись її безстороннім

Поглядом з-поміж усієї тої негустої власності її сина, тепер же постали перед нею у Гігантських розмірах заповнюючи шпарини між стінами та пустоти, проростаючи міцним

Стовбуром на місці, де палилась піч, і де загортали хліб до причастя, у відірваних органах,

Що поодиноко розкидані на сосновій підлозі, ніхто, окрім неї не може нахилити хребет та

Підняти хоча б одну із реліквій, наливаються його руки темними відтінками, які остеріг

Піднявшись на дах виглядати мандрівника випадкового через ліс та просіку, що майже

Полонила світло, у довгий день йшов, не розпізнаючи стежок, комусь із них доведеться

Піти раніше за інших, утримуючи захід та схід у проникних рознесених по обидва береги

Тіл, кожне відпливає у протилежний бік силуючись ухопити одне одного за вільні руки,

Упокоєні жінки звиваються разом бережучи півмісяць голови закритим від людей ту

Частину, яка вважається у них найпривабливішою, обернувшись гнилими вилицями

Тріпочучи листям, тріпочучи губами, як і дим піднімається, той, що перед ним тільки

Стелився по траві, затиснувши між зубами їжу, не встиг проковтнути та приховати відчай від

Навмисного приховування того, що відкололось у процесі будівництва багатомовної вежі,

Світлий квадрат вужчає, відкривши дамбу, помалу втікає вода у пустелю, знежиттєвість

Розкривається квіткою лотоса на поверхні, намащує воском трави, сніг лише уповільнює

Їхню ходу, та відкидає когось, залишити решту позаду себе, впурхнувши під воду, разом

Йшли виміряно сповідуючи мету закладену від початку наріжним каменем,

Отримати те, що не належатиме їм за жодним складеним договором розправляючи шкури

Розвішані у домі колишньої слави, досі у відлунні, котре кидається у розварений казан

За наказом, бачать плоть у вимірі справедливості, приставляючи драбини до стін хапають

Голоси, що підбадьорюють з низу, і на підтвердження чуда кидають білизну зняту із себе

Між братами та сестрами, відчиняючи заперті дверцята аби випустити худобу та влягтися

На тому ж місці, із вдоволеною посмішкою та скривавленим ликом, брудніший за пана, до

Котрого напрошувався служити, до котрого сказане не має відважності означати щось, що

Стоїть на сторожі озброєне, вбиваючи без розбору не відкриє і рота, позбудеться гнучкого

Роздумуючого апарату, пропонуючи супернику небилиці, пропонуючи неправди та правди,

Якими не зважити та не розписати перли під ногами, темний квадрат розмальовує ями,

Різними дорогами прийшли у те місце, де один із них залишиться жити, а хтось впаде від

Руки противника, хтось з сильнішим інстинктом вирве із себе ніж, пропонуючи його, як дар,

На колінах перед своїм господарем, із дзвінкою монетою, не було, вигадали її блиск, витягли

Із криниці, поночі чи вдень, закриваючись від блідого сонця, неначе опіки неминучі, неначе

Врятований скаже, як насправді, захлинаючись першим припливом, що застав його купання

У печерних озерах, полишаючи по собі плащі та тоги, знімаючи облуду на портретах вздовж

Кімнати, що нагадує каналізаційну трубу, видаючи стогони у колекційному зібранні,

Нашаровуючи під собою незліченні матраци, робиться нечутливим до болю, до його Поступового збільшення, до його вишуканої відразливості, механічно переставляє себе туди,

Куди вкаже розятрений палець від’єднаний обтирати коханця, котрий помер до 

Нього у шатрі жінки, із якою найчастіше був помічений, беручи її за руку пускався до

Річки, вудучи її поміж галасливим ярмарком без відповідного вбрання, викупану

Передають та перекручують стоячи вкопаним, коли на перетинах, з’являється більше

Людей зацікавлених відібрати у потомства блідих, хворобливих, що пускають по черзі

Останній подих, смачно розтягуючи його довжину, підбираючи слизьку калюжу під себе,

Загорланить хтось із натовпу, відриваючи плавники, без ніякої на то причини, гастролюють,

Перегородивши шлях, від канатів навпомацки, виведений на дірявому судні, не піде на дно,

Бо занадто мілко, перетворивши у собі прохання, вивільняє його із їжею, розтискається рот

Перебитих кісток, купували тривалий час, та не викупили, хоча він пропонував прийнятну

Ціну, яка б не мала їх аж надто обтяжити, невідповідність розмірів куль увігнутих у стелю

Під прямим кутом, звідти гарантують їм безпеку, звідти гарантують їм тимчасове Забезпечення, коли вона раптово складе докупи сталеві крила небаченого розмаху, всуваючи

Їх між бетонні проміжки, де хорониться м’ясо, щойно вбиті туші розділили світло кімнати

На затемнені квадрати, з однаковим доступом працівників фабрики, кожен із них отримує

Вдосталь частки аби і її розділити перед тими, кому зобов’язаний народжуватись уже не 

Повідомляючи заздалегіть, зіваки, котрі зібрались обабіч паркану та просовують між залізні

Прути голови та руки назавжди поздавляються свого органу і цікавості, так і нічого не 

Дізнавшись, присоромлені відвертаються, як тільки хтось необачно торнеться їх пекучого

Ока холодними інструментами, що вийшли із ладу до початку запуску техніки, адресується

Йому, маючи за мету, ухопити якомога більше свідків, адресується нікому, із тих, хто

Множить на певне число, до безкінечності, коли на місце цієї річки прийде інша повінь,

Розгортаючи мокрі папери у себе на колінах, вибираючи повідомлення з того, що Залишилось, з того, що не повинно розголошуватись, як переконливо запевняли жінки,

Провокуючи до знавіснілих дій, найпіддатливіших, до кого можливе звернення, аби не 

Обманутись, коли вони першими відкриють фронт проти всіх, хто посягнув на їхній Добробут, приберігши найдорожчі стріли, приховавши їх, аби з’явитись у неправильний

Час, тримаючи запасливо те, що буде дефіцитом, у розкладеній на землі скатертині по 

Декілька дітей, застерегли його, і вивели на сам кінець міста, переставляє важкі стегна,

Ціла та неушкоджена приймається за обід, кожній із них готують в одноразовому посуді,

Кожна із них безвартісно закидає голову, слідкуючи за протічною водою, за тим, як

Швидко змінюються її клієнти, жодного з них, не випадало бачити за весь цей некороткий

Період, але їх наявність не викликає сумніву, не вдаючись до розпізнання запаху, нудотного

Та незмитого із рук, двополюсними ранами до середини під живіт обнісши стіною для

Захисту мадонни, чіпляє на гачки око за око, вбираючи жінок заново, відкидає назад

Хвилею та різким поштовхом штовхає їх ще раз повернутись, але не цей раз уже без скарг,

Та й взагалі без ніякого звернення, що можна розібрати по губах, коли воно тільки застигло,

Над ними всіма, не знаючи куди впасти, бо не має на то можливості, не має на то буття,

Якби не пінився у розмові до свого партнера, він все одно підривається на рівні ноги, стаючи до нього спиною, а той перший не зважаючи ні на що, не перестає виводити на дорозі лінії

Та кола, приправляючи кожну дію поясненням, яке не можливо збагнути ні чоловіку, ні

Жінці, але нікому не вдається вислизнути не вислухавши, не підтвердивши сказане тим,

Що найшвидше витягне з-під землі, пропонуючи як заміну себе самого, скільки б їх там не 

Було, кожен наступний закріпиться за голову попереднього, не будучи сам навіть для інших,

Становлячи з ними єдиний ланцюг, перебитий у певних місцях та приварений заново, бо вже

Несе на таці гнилі продукти, які потрібно тут же спожити у межах роду, не розважуючи

Довгий час рішень винесених на суд і на осуд, невідомо, що з цього є гіршим, коли у

Розпорядженні пустеля, добираючи піску у відкриті могили, стихійні цвинтарі на далекій

Відстані, вдосталь балачок, не чути ніякої, накладена заборона на їх розповсюдження,

Все, що відділилось від тіла, загубилось та втрачене, низькими частотами розгладжуючи

Шерстяний покрив дотуляється до пустого об’єму, розбиває скляні стінки у намаганні

Віднайти мертвого жука, в якому закладений термін придатності, що дорівнюватиме

Тривалості їхнього життя без свободи та без насолод, вагомий відрізок, що прямує до

Скорочення, підібравши за ним те, що відкинув стає чи не єдиною реліквією внесеною

В аннали, котра збирає в поле зосередження усі частини не будучи ні разу присутньою,

Не називаючись підробним іменем, вихопленим із борід учасників веселого параду

Бажаним, ось тримає рука цупка, не перехилиться на жоден бік, можливість падіння

Розглядається поза полями, що виразно викреслюються чорною ріллею, встрягаючи у 

Брудний сніг заново одягає чоботи поверх тих, що уже на нозі, спостерігаючи як не має

Ні кінця ні краю і в той же час він зупинився на шпилі голої скелі, обвівши поглядом коло

Себе хоче вирвати з-під землі за вуха тварину, яка невідомо чи має на цьому стрімчаку нору,

Для когось із нас, та не для його знання, занадто великий шматок стрягне кров’ю у його

Горлі повертаючись назад стільки разів, скільки буде на то потреба, не зважаючи на зморене

Тіло, котре перебирає себе між будівельних матеріалів, народжується із піску, обливаючи

Покриту плівками голову водою, що існувала завжди, до прибуття кораблів набитих шовком,

Стрімко впадає повітря у просвіт заокруглених кінцівок, як роса застинає на янтарній краплі,

Подорож у збиранні скам’янілостей, принесла у руках життя і вклала їм у розкриті статури,

Що випереджають їх на декілька кроків, змішуючись у цілковитому місиві, першочергових

Та віддалених обов’язковостей розкроєної ковдри, скреслої криги, де видобувають зв’язну

Суміш, обліпили мочками пальців, тріснутими губами, теплими грудьми та спермою голос

З-за спини, не належить нікому, запис ретранслює стертого до пороху, того, що не ділиться

За єдином столом під час таємної вечері, яка виконується під пильним наглядом знаючого,

Озвати його, до себе причетного, озвати його і в той же час від нього відмовитись, камінь у

Піску проросте із настанням холодної пори, камінь в далині під променем згортається

Докупи, як на нього наступає п’ята, закриваючи йому рот щоби той не промовив, як до того

Не мав підготовки, як до того не складав на полиці все, що викидало море, на стіл, не 

Поспішають розкладати їжу, за столом зібрались залізні мечі, на столах однакова кількість

Роздягнутих жіночих тіл, котрі не розрізняють довколишніх звуків, вибризкують сірою

Рідиною з рота, застигає десь між ними, над ними імлою, потемнілими хмарами, що за 

Собою ведуть тарганів, обклавшись ними, мов панцирами, підіймаються та сходять униз,

Прямуючи до виходу, ніким не зупинені, ніким не помічені, тут їм лаштується ліжко,

Вбризкує у рот підготовлений та широко відкритий приземкуватий чоловік хліб із вином,

Та розчиняє двері, звідки ллється густе світло на людей біля столу з похиленими головами,

І тими, хто незважаючи ні що веде палкі дебати із суперником, що є мертвішим за його

Предків у ярусних цвинтарях, тримаючи один одного за ноги та руки, у бетонних Саркофагах, переплелись довгою стрічкою навіть не говорячи, не бачачи жодного разу

Нікого із них, але всі вони закладені в іншому, з відрізаними фалангами, що на дні у 

Подушках навпомацки, хтось намагається натрапити на безпослідний останок, хапаючись

Таким чином за себе, за релікт, котрий невимірний величинами, нерозривний із кров’ю

Та слиною, витікаючи на тих, хто утворив для себе лежанку у непрохідних руїнах, не

Розбираючи звуків мови, до кого несуть жертву, нагостривши ноші, розрізають ними

Спітнілу землю, ховають собі до торби, і в тому ж мовчанні повертаються туди, звідки

Прийшли, долаючи крижаний холод та непереборну спеку, аби вкинути в окрайок зернину,

Обтяжений хребет спочиває на пеленах, на розкиданому пір’ї, зводячи до початку,

Вистукуючи глухими дверима рибалка із впійманою рибою, розм’яклим язиком ковтає

Солоне повітря у дерев’яному посуді того, хто ніяк не може наїстись вдосталь, Перебинтовуючи поспішно молодих хлопців, якими повна корчма, приластившись до їх

Вина, і до їхніх губ, розвільнює самогубиць, ніби і їм варто розлити солодкі напої поміж

Вух, якби не роз’юшував м'ясо птиць у час штилю на морі, і у час засухи на острові,

Так би не пізнав насолоди, затемнивши до неї манівці, розгублено знаходячи себе

У вітрині, вбиваючи у непробивне скло зіткане із завеликих очей цвяхи навиворіт