Якого кольору мурахи, що розпушили кінцівки

на цівки світла X-променів, їх наскрізь

видних тіл, обліпили собою всі будинки з

шпилеподібними дахами, їх змиває потік

у круговерті хаотичних спроб

на виживання, у двобої з аморфними

комахами, прирослими до гладких, блискучих

скальпів. Їм треба сісти кожному на свій

стілець, і цей стілець придбаний минулими

поколіннями, під цей стілець гребли означення

й означувані, його вирізали на стінах

і заливали фарбою канави трафарету,

його чотириногість зняту з собачої

шерсті прибивали цвяхами до підлоги.

Якого кольору, якого кольору, номінувати?

Напнути на городнього, дерев’яного пана

стільки сорочок аби луснула його

безголова голова у солом’яному брилі.

Він видає механічні рухи, неспішний

шпацер, із його дірок сочиться ладан,

з тієї самої оливи, висохлої до нитки

через яку проходить столітня магістраль.

Закласти більше каменю

в офіри ідилії малої інфанти, кружляючої у пачці,

зі світлими локонами. Сині вали

прибиті до берега, стікають у землю

випорожнені очі, сіють слизькі, вологі

сліди перестрибуючи бетонні сходи,

навтьоки від всепоглинаючого рота,

колючості язика, гладить піднебіння.

Викинутий на берег волочить

за собою вігвами. Там вже перестали

розводити вогонь тертям, скрижалі

обросли морозним мохом, пускає дим

в себе і з себе. Вони навчені питати

про колір, навчені не слухати відповіді,

розбивання їх прямих призводить до

міметичного повторення крику,

передачі, трансляції, розкладання

на складові півтони звуків,

пищання тонучих у воді, музикою

на воді витікаючою сіркою з рота.