Donate

Смарагдове місто

Смарагдове місто собачими очима позирає у щілину де свіжий

Дух розпістер широко обійми вводячи у себе тонкими гранями

Кораблі вітає знімаючи капелюха кланяється і б’є чолом об паркан

Котрий натирали лушпинням цибулини та свіжовидубутим лайном

Голосно вітаючи його прибуття викидаючи брязкальця із валіз навмисне

Утворюється велетенська гора що стереже звірів повинних на буття

Попри те що зафіксувались в інших площинах звісивши ноги із даху

Переставляють стільці на яких сидять ніби у танці нікого не гнітить

Обрій що червоніє від спалахів і гострих зубів схопити за руку і відтягти

Від вибуху розсипаного каміння в голос притому нічого не кажучи розпустивши

Крило впадає від сплячки у сплячку так як його нора знаходиться на безпечній

Відстані від хору чорнотогих хлопчиків голомозих жінок обвитих плющем

Не дивися на те що мають вони тобі сказати коли наблизився до місця їх

Колективного божевілля скупо та зачаровано вдивляєшся в отвір на голові

Що служить і чоловікові і жінці уже скоро і тебе не буде як один із компонентів

Шви якого не проймеш зором не витягнеш назовні з-поміж інших всі як один

Заверещать але вереск їх у прозорому склі пожирає своє відлуння відірвавши

Рот до того як він червоною фарбою пройметься нагадуючи про себе

У двері відвертає увагу поки хтось добіжить до сусіднього берега із золотою

Рибою без звісток залишив матір з упевненістю розмістивши уламки речей

Котрі складають його біографію смутком хіба ж вимазують дерева вночі

Ще до ранку побіліли ще до ранку віддалились у глиб лісу плодові дерева

На яких гронами звисає гниле м'ясо не гребуючи і ним впихає до холодильника

Закопує у землю те що вхопив при нагоді сміх перерізаючи під шиєю

Білим молоком скрапує у джерельну воду переступаючи трухляві впалі дерева

Така м’яка їх перина така що ж поклав у неї свої руки зігріваючи подобу

Ореолом чубиться один виразніше інший слабше, а третій ховається бо не 

Його це гніздо куди кинули навмання соломину запалюючи нафту він

Слідує за мною чи я йду за рогом за його плечима у безкінечності відчуваючи

На смак солоність плоті піт задрижав на чолі і майже не чути голосів які

Відверто проголошують себе і не упустять можливості проголосити що є духу

За потрібність будь-якої справи будь-якого необережного руху складаючи

Цеглу під дахом назбирав досить для зведення дому але не починає ні разу

Його будівництва назбирав аби вкласти його у тіло що обміліло від шкіри

Обтирає його ніжно допоки стане сили, а далі розродившись на бетонних

Сходах не має спочинку адже завжди хтось наблизиться до капища із дарами

Котрих не потребує ні він ні його бог оперезавшись зброєю відступає у шанці

Стаючи легкою здобиччю для мисливця смертний кожен по своєму розділяючи

Відповідно до напряму світу до вузької шкали кіскою у пальцях ні уже порохом

Спроможним бути хіба що але чи не це є недолугістю пересування у просторі

Щоби нагодувати вічно-зморене впалими буквами розгорнутими картою

Для її очей щоби підібрала ті речі котрі точно належали її сину але через втрату

Пам’яті ніщо не каже ніщо покидає її дім де вона заточена та зарубана у межах

Дверей та вікон споглядає вкинуті на коліна зернини обводить їх довкола пальців

Раз за разом не вийдуть за двері випадкові свідки її немочі воском обробивши

Все що знайде у доступних кімнатах бо не до всіх підбере ключ брешучи до кожного

Переходу навіть тоді коли погрожуватимуть смертю із-за руків’я довгими вухами

У раковину провалюючись щезне не пам’ятаючи над ким настелений горб із жовтими

Квітками, а хто так і заснув у залізному одязі на широкому ліжку котре йому запропонували

Втомленому коли палало місто їдкими плямами на потилиці міражем впорядкованого світу

Comment
Share

Building solidarity beyond borders. Everybody can contribute

Syg.ma is a community-run multilingual media platform and translocal archive.
Since 2014, researchers, artists, collectives, and cultural institutions have been publishing their work here

About