Обираєш ходіння по воді з перев’язаним язиком посипаним солодкою пудрою

Викручуючи у вікні зайвий отвір який постійно не зводить з тебе очей помітивши

Недолугість виразу обличчя та їх спільного перебування у занадто людному без 

Люду місці він збирається промовити невимовне зривається майже на не кажи

Виговорюючи більше ніж те що повинен сказати всупереч м’язам які схиляються

До протилежного видаючи неправду розірвана ластівка п’є із мисок воду накривши

Собою кожну тінь яка вийняла інструменти із валіз і запишалась ними попри те що

Підібрала їх на блошиному ринку придивляється бачить їх вперше але намагається

Переконати інших що зріднилась із своєю працею намистина котиться врешті

Спаде листя і твердість опори чи повітряність сирен рознесуть човен у друзки

В легенях прибуде сил на останнє повернення виростай виростай корінь нарциса

На спекотному тлі напіврозбитих доріг галасливих святкових поводирів на той світ або

Холодних статуй які продовжують незалежно від пори року висікати на собі

Рани без будь-яких на то причин їх повинність на буття тими ким вимагаються бути

Переступаючи червону річку перекидає на інший берег своє насіння

Вростай охопивши м’якоть лона землі міцно ребра ламаючи надвоє