TL; DR: Війни не закінчаться, бо Америка перестала бути світовим лідером.

Початок 21 століття був найбільш мирним періодом за час існування людства – сьогодні ми можемо з ним проститися. Починаючи з 2013 року, кількість військових конфліктів стабільно іде вгору: тільки за останні 12 місяців кількість збройних конфліктів (зовнішніх і внутрішніх) у світі зросла на 27%. Здається, світ охопив вогонь – що відбувається і коли це закінчиться? 

Коротка відповідь: ліберальному міжнародному порядку настав кінець 🦄

Мирні часи для одних країн були періодом демілітаризації, для інших – нарощування озброєння і підготовки до підкорення світу. Хто переможе – гуманність і демократичні цінності, чи та країна, яка зможе пустити більше людей в м’ясорубку? Історія знає відповідь.

Хоч ліберальний порядок не був ідеальним – згадати міграційну кризу, війни в Іраці та Афганістані, глобальну фінансову кризу 2008 – він все ж був «порядком», а коли порядок руйнується – ми маємо справу з хаосом, безладом і безупинним насиллям.

Що спричинило дисбаланс у світі? В науковому середовищі обговорюються дві взаємопов’язані теорії: популізм і полярність. 

Теорія полярності

Теорія полярності – це спроба пояснити нинішню політичну ситуацію через аналіз ключових країн, які впливають на стан міжнародних відносин. Розглядатимемо їх з кінця.

В мультиполярній системі (multipolar) три і більше країн змагаються аза право диктувати світу свою політику. Поки вони «працюють» окремо – маємо баланс. Як тільки серед них утворюється коаліція, союз – він отримує можливість диктувати свої правила майже без страху зустріти супротив. 

З утворенням союзу один сильний фронт отримує можливість задавити своїх супротивників, і не поступається цією можливістю. Приклади з історії: Тридцятилітня війна в Європі, Війна Аугсбурзької ліги, Семирічна війна, Наполеонівські війни, Перша світова війна, Друга світова війна.

Двополярна система (bipolar) утворюється двома більш-менш рівними за силою країнами, що змагаються одна з одною (як, наприклад, під час Холодної війни). 

Теорія стверджує, що така система є найбільш стабільною. З практики ми вже знаємо, що насправді така система провокує безліч проксі-війн (посередницьких війн на території інших держав, але руками/ресурсами країн-супротивників). Приклади з історії – Корея, В’єтнам й Афганістан. 

З часів закінчення Холодної війни, Америка мирно існувала в однополярній системі й користувалась абсолютною владою диктувати свою політику світові.

З цього моменту і зароджується ліберальний міжнародний порядок – який, тим не менш, мав кілька фатальних недоліків, що не дозволили йому проіснувати довше. 

В першу чергу, приклад війн в Іраці й Афганістані підсвітив той факт, що навіть країна з абсолютною військовою силою у світі не може утримати стабільний порядок в країнах, де режим був повалений шляхом іноземного втручання. 

Американське втручання спричинило хвилю націоналізму серед мігрантів з країн, що були затронуті війною – звідси міграційна криза і посилення расової/культурної упередженості в Європі. 

І нарешті, глобалізація – тобто, торгівля з іноземними країнами, імпорт/експорт товарів, інвестиції в іноземні країни – призвели до посилення стратегічних позицій Китаю на світовому ринку. З того часу, як у 2001 році Китай приєднався до World Trade Organization, тільки в Америці зникло три мільйони робочих місць (в першу чергу, пов’язаних з manufacturing, виробництвом). Чим більше американські бізнесмени вливали грошей в виробництво в Китаї, тим слабше ставав внутрішній ринок Америки/ЄС і тим більше зростала залежність від дешевої робочої сили й дешевих товарів. 

Так чи інакше, всі ці проблеми однополярної домінації США у світі призвели до зростання популізму (популістського націоналізму).

Популізм – це завжди історія про одного «сильного лідера», який має «захистити» країну від «нападів» чужинців.

Популісти, які приходять до влади шляхом розпалювання напруги в громадянському суспільстві, є величезною небезпекою. Бо коли від країни вимагатиметься єдність й стрімка активізація, вона буде послаблена внутрішніми тисками. Далеко за прикладами ходити не треба. 

Як ця вся теорія пояснює ланцюжок війн, що ми спостерігаємо?

США досі утримує абсолютні позиції в питаннях економіки, розвитку технологій й військової сили у світі. Але віднедавна вони перестали існувати в однополярній системі, і ми спостерігаємо наслідки цієї зміни. 

Саме по собі підсилення позицій історично «слабких» країн, можливість задавати, змінювати, впливати на світовий порядок не є чимось поганим – за умови, якщо ці країни не намагаються світовий порядок зруйнувати. У випадку Китаю, росії, Північної Кореї маємо справу з простим бажанням зруйнувати сталу систему, без будь-якої робочої альтернативи, рівною за ефективністю. Руйнація заради руйнації, війна заради війни.

росія взяла на озброєння дуже просту й ефективну політику розпалювання конфліктів в країнах, з якими «союзує» США. З активізацією конфлікту між Ізраїлем і Палестиною, військова допомога Україні впала. Експерти стверджують, що і Америка, і Європа «втомились» від підтримки України та будуть наполягати на проведенні переговорів з росією і заморожуванні війни. Чим більше активних війн розпалює росія, тим більше «розтягується» військова допомога від Америки і тим менше Україна (залежна від поставок зброї і фіндопомоги) може отримати для себе.

Людство розширилось і стало настільки могутнім не через те, що ми найрозумніші чи найспритніші істоти на світі. Нашою єдиною перевагою завжди була кооперація: ми навчились взаємодіяти для досягнення спільних цілей і спільного блага. Але, коли цілі перестали бути спільними, ми з пристрастю і винахідливістю, якій можна тільки позаздрити, шукаємо найефективніші способи винищити свого супротивника.

За багато років, якщо світ не перетвориться на попелище, переможці війн знову створять коаліцію, яка проіснує рівно до тих пір, поки одна з країн не розвине більший апетит за інших і не вирішить, що з нею вчиняють «несправедливо».

Тому живемо, поки можемо жити! І продовжуємо робити те, що в наших силах — бо інакше нам гарантовано нічого не світить.

Політканал СУП в Телеграмі >> https://t.me/le_soupe