Равликіада або Атака Равлів …
Чи є щось спільного у цих беззахистних мешканців планети Земля. Равликів та людей. І зокрема якщо ці люди є наприклад українці? Доречне сподівання що це питання не для риторики. Та чи може бути, що із цього питання виринає привід для дискусії?
Лунає пісня про Мелінду. Мабуть вона кохала. Її теж. І мешкала вона не в Києві. І не приїджала вона зі Жмеринки. Але проникливоий голос Байрона кличе її до себе.
Напевно колись раніше вона не була революційно налаштована. Вона мріяла про щасливе кохання, а не про барикади. Де мусить волонтером ходити з червоним хрестом на білому тлі. Роздавати пігулки. І очікувати невідомості. З якої на неї разом з іншими може бути здійснений напад. Що їй думати і про що мріяти?
Її коханий пішов за межі їхньої спільної барикади. В атаку. На ту дику та волаючу несправедливість, яка оточила їх та таких самих як вони. І сподіватися від безвихіддя нема куди. Тільки на барикади. В ту пекельну борню. Цей бій є дуже нерівний. Там за межами зконцетрувалася мілітарна сила. Безжальна та екіпірована як треба. Та сумнівна підтримка цих одвічних балакунів і скоріше за все чергових зрадникив. А ще там холоднеча. Яка чомусь примхливо зачаїлася в очікуванні сигналу.
А може не надійшла вказівка? Чи то хвороби ще не підійшли щільною стіною…І ці ночі. Нічне вартування.Тільки ти та друзі які здобулися тут у випробуваннях. Та коли загроза постала чітко перед усіма. І нема часу на пустощі. Все тепер на повному сер` ьозі.
Бува. Трапляються сни в незручностях того життя. Чи то палатка, або ж якесь непристосоване приміщення. Місце є на долівці. Посеред гасел. Якась певно відключка і ти поринаєш у щось маревне. Думаєш про що зараз буде сон. Але коли вже раптом сон обірвано сигналом до борні. Розумієш. Він має власне продовження.
І то не просто. «Я ж мріяла про нього! А тут якісь істоти. Велетні. Не існуючі. Ніжні. Але виглядають брутально-сильними та нездоланними. Ось вони заряджають чимось гармати. Тут вже на танку. А перед тим вони дивним чином опиняються серед автівок у різних фантасгармонічних подіях. Перемішаних як цукерки в новорічному подарунковому наборі. Але все дуже достовірно. Документальне відео. Дуже правдиве. Дуже. Є відчуття. Усвідомленнятого що і ти частина цього процесу. Невід` ємності. Я той самий равлик. Ніжний і лагідний. Але водночас ти надзвичайно потужний. Такий що викликає в людей тільки захоплення та повагу. Неімовірне почуття власної гідності та міці. А іноді це подорожі. Як у ві сні так і в реальному вимірі. Якісь ситуаціїї життя. Надприродність. Навпаки. Дуже проста буденність. За сценою. Чи відчуваєшся глядачем на ток шоу. І платять сімдесят гривень. Бо є режисер, камера, власник каналу. Мікрофон та освітлення. Потім тобі телефонують. Питання. Що змінилося у нашому житті за останні півроку. І кожен так само почав питати себе вже. Бо змінилося. Є твоя постать. Бурхливий соціум. Є стосунки. Паралельність і радикальність в процесах між Нами. Бажання повернутися назад. Але воно теж втратило сенс. І це вже давно не новина. Бо поняття новини теж втатило сутність. Як тільки народжується, одразу ж помирає. Залишилося поняття круговерті. Яке має наслідки. Розгубленність. Бо вже давно равли.»
Але чомусь пре в атаку. І атакується все що бачиться…….Зносить дах.
Маршує Мєрлін М. на увесь зріст зі сцени. Поряд підполковник Ґ. великий шанувальник WWI якого занесло…
