нещодавно мав нагоду бути присутнім на зустрічі з Олегом Геннадійовичем Сенцовим, на тему його творчих пошуків, минулих та майбутніх викликів

захід відбувався за принципом питання-відповіді, та буду відвертий, це було доволі передбачувано. впродовж проведення було три напрямки монологу від учасників події

саме: нейтральні відповіді з підтекстом свідомої громадської позиції, незручні та затяжні проговорювання на теми вже давно заїжджені (так, кінематограф відверто не кращий; так, соціальні інститути ще чекають на свого провідника в громадський наратив, тощо), а почали, звичайно, з дуже важливого запитання стосовно діяльності, начебто блогера, пана Шарія (коли ж нарешті в країні з'явиться інститут репутації)

проте на сам кінець до спікера пролунало запитання стосовно кореспонденції, надісланої з терріторії Українських міст, від небайдужих. у відповіді пролунало дуже важливе зауваження, котре навело на написання цього тексту

Олег Геннадійович зауважив на тому, що дуже важливо підтримувати листами політв'язнів, котрі зараз прибувають в оточенні ворожих кордонів, з чим кожен без сумніву погодиться

в цьому зауваженні криється важливе питання самовизначення, в процесі котрого людина проектує на зовнішній світ тінь власного досвіду та переконань, внаслідок чого здатна зрозуміти/побачити лише те, що пов'язано з вже закладенним в його свідомість

ні в якому разі не маю на увазі нехтування долею політв'язнів, але попереджаю що за єдиною точкою зору криється велика проблема, котру через довіру до думки авторитетів прийнято не помічати

саме через те, що в питаннях окупованих територій чомусь відокремлюємо когось у розділ більш постраждалих та забуваємо головне, що страждають усі однаково (різниться помітність наслідків, однакових для всіх) створюється не той що потрібен причино слідчий зв'язок

завжди треба пам«ятати не тільки про політв»язнів, а ще й про людей, вимушених через обставини або незмогу лишити своє вже колись усталене життя, котрі також проносять важкий тягар наслідків окупації через тяжкі часи

завжди треба пам'ятати не лише про трагедію Кримських татар, а також про інших мешканців півострову, не менш знедолених, котрі через імперські амбіції та комплекси неповноцінності сусідів опинилися у становищі зневіри та відчуженості від світового діскурсу.

найкраще що здатні зробити — власним прикладом довести, що вміння захищатися важливіше жалоби, бо найгірша загроза свободі виникає не від авторитарної влади, вона виникає коли власна несвобода сприймається як свобода

принцип вибіркової небайдужесті приводить до розгляду ситуації без системи в цілому. тільки бачення картини у купі здатно сформувати свідомий підхід до розуміння у пошуку сильних та слабих сторін конфлікту, а також свої схильності, бажання та можливості, будуючи єдину ієрархію намірів та цінностей заради їх реалізації та обмеження подривного впливу вад думок та вчинків

для створення кумулятивних та творчих намерів потрібно відмовитися від схильності до обмежень точки зору, навпаки, завжди здійснювати процесс пізнання в темпі, випереджаючим зміни у сьогоденні

для більшого погруженя в контексти та розуміння напрямків особистого розвитку, створення навколо себе здорового оточення з людей та можливостей, в край необхідно взяти на себе відповідальність за проведення червоних ліній на межах контексту війни за всласну свободу

щіро та відверто кажу що станом на сьогодні запит на власну думку та намір побачити картину своїми очима, в обхід злим язикам та пропаганді, в головах покоління присутній, але знайти можливості для його реалізації неймовірно важко

наприкінці хотілося б звернутися до небайдужих громадських діячів, одже:

привіт, дуже вражений виконаною работаю, особливо приємно відчувати запит на пощирення громадської свідомості та відповідальності за те що маємо, та зможемо мати, тож й надалі продовжимо накопичувати кумулятивну енергію та вкладатися в розвиток власної самоідентифікації

кращого часу не буде, тому маємо зробити все від нас залежне заради поширеня контексту вільної та здорової нації, заради пробудження суспільства та прийняття можливостей замість обставин

пам'ятаємо, що великі перемоги складаються з маленьких досягнень. коли ми знов станем собою та з собою, буде нам свято.

критичне мислення, емоційна стійкість, прийняття викликів — наша зброя!

свідомість, любов, відповідальність — наша віра!

тільки так зможемо перемогти!