I Morte

\

пил лип липне до рук

тут вітер завжди виє

\

тополя від пилу стала сіра

\

біла стіна перед вітром вже не тверда

\

де ти?

де ти?

моя дружина загорнута в білу тканину

\

я п’ю ніч в очікуванні подорожнього

того кого Бог послав на похорон

\

сховане тіло у теплу землю немов у тісто

\

я молився три дні і три ночі

за цей час тополя тричі обернулася довкола себе

\

кривий вогонь мов усмішка спадаючого місяця

гостре лезо

\

я тричі різався о Твоє ім’я

і тричі Ти накладав цілющу траву на мої вуста

II Negro

\

чорношкірі звірі

атлети що тримають планети

олімпійський стадіон часів занепаду Риму

я перед ним гну спину

\

на трибунах виросли жовті кульбабки

жовток сонця

чорні потоки людських тіл зіштовхуються

води ріки змикаються

і вона зітхає  

\

риби в сітях

раби у свободі як короп у борошні

\

чорна земля  

біль стікає чорною кров’ю

тут більше не виросте трава

занадто багато солі

\

камінь солі випадає з ока

він розміром з куряче яйце

\    

на грядках збирають дітей

цього року хороші врожаї

їх зрізають гострим мачете

одним впевненим ударом звільняють від землі

\

матері терли дітей до бронзового блиску і виставляли на ярмарку

бронзові боги війни

\

падальники очікують на падолист

гієни на гниття

а два чорних звіра лежать серед парку і не дихають один одному в спину

ІІІ Kahve

\

я сидів на порозі свого дому пив каву і дивився на те як сонце сідає в пустелі

я зустрічав ніч яка повертала світу його початок

робив короткі поважні ковтки

аж поки не побачив янгола у вигляді пса, що біг прямо на мене

яку звістку він приніс на своїх кашлатих боках?

запропоную йому каву

нехай сяде поруч зі мною

знаю що це Ти послав його, щоб забрати тіло моєї дружини

знаю що це Ти щось хочеш сказати мені його вустами

\

пес спить

зірка на небі зійшла і впала

сон береже мир

що янголу снить то в просторі шелестить

\

я пив каву

ніч

пил

вітер ліхтар розбив

і тополі поринули в темінь

і за спиною залишилась порожнеча

до янгола притулюсь

до шерсті його

і засну разом із ним не відчуваючи жодного страху

адже дружина моя

райські яблука вже зібрала

 \

і проходили стада

гнали овець

верблюдів

коней

кіз

волів

примарні фігури

нариси, а не люди

повз мене

повз мій дім

повз все що я знав і любив

через пустелю

ніхто не затримався ні на мить

адже кривий вогонь згас

а густа кров

висохла

не залишивши по собі

і плями  

\

Бог бачить

а людина плаче