ROMAN SUR L’AMOUR

(наука про подібності)

І

réunion (зустріч)

1

два ока

дві руки

дві ноги

кожен палець має собі пару

одне вухо ідентичне іншому

брати-близнюки схожі один на одного

один торкається іншого

а торкається себе

око таке саме

такі самі руки і ноги

вуха стирчать в різні сторони

пальці тонкі

торкаюсь

його шкіра пахтить дитячим милом

милий брат

хочу милуватися тобою кожен день

обмінюватися з тобою думками так як обмінюються подарунками на день народження

і кожен день буде для нас святковим

ось листочок він дуже схожий на інший такий саме як у тебе в руці

відчуваєш який він масний? це життя затиснуте у тебе між долонь

радій брате радій

нас розрізали навпіл хірургічним шляхом

не дезінфікувавши скальпель

доктор

доктор

в вас нічого не було янгольського зовсім навпаки зморшки які хвилями звисали з обличчя позначили втому

і відчай

зрештою нас випхали в світ і ми пішли споглядаючи

однакові панельки в однакових кварталах крізь двори буквою П і Г і нам було так страшно як ніколи в житті

2

Історія нас вчить, що не буває безпідставних подій, що вони готуються довго і заздалегідь. Невидимі процеси, механізми, які штовхають людину вперед. Ідучи вулицею, людина, не замислюється як саме діє опорно-руховий апарат, як посилаються сигнали в мозок, обробляються, і повертаються назад. Людина переміщується з пункту А в пункт B, зустрічаючи по дорозі С,D, E, …

ламається стілець, падає зі столу чашка, раптова новина, землетрус, і ти їх більше не зустрінеш, вони не з’являться тут і зараз, так наче їх не було зовсім. Жодних натяків, на те, що ми жили разом, в одному будинку і говорили один одному — ти мій брат!

Проголошений вирок ніяк інакше

приречений на життя, тобі не повернутися в утробу матері.

Ми слухали як б’ється її серце –тук — тук — тук

переживали її почуття

ділили навпіл : горе, радість, біль, гнів.

Терпіли її , любили її кожен по своєму

la piété ?

любов і терпіння

терпкий присмак в роті

недозріла хурма

любов питання об яке побило голови багато плодів падаючи зверху вниз

Думали про майбутнє і про те, що воно рано чи пізно настане.

Власне народження неочікуваний процес. Хто б міг здогадатися про нього окрім матері? Але це був не той випадок. Думаю, у неї не було материнського інстинкту і уважності у таких питаннях теж не було.

Закон біології не викинеш у смітник «рано чи пізно хтось віддає життя, навіть за не бажаних дітей».

Це трапилось наприкінці літа, в серпні, була страшна задуха. Вона померла так швидко, наче і не жила зовсім. Смерть виявилась буденною справою, яка залишила не буденні наслідки.

Знаєш! Я не пам’ятаю її обличчя, лише якісь уривки і спогади виникають у мене перед очима. Я беру до рук підручник історії, але навіть цей багатослівний пан не може сказати хоча б щось про моє минуле.

Клятий ідіот!

3

я вивчаю своє тіло

воно рухається в просторі і наштовхується на різні предмети

погано пофарбована стіна

зелені обшарпані батареї

моє тіло штовхає туди і сюди

вазони гірлянди стільці

я вивчаю тіло

і смішно і страшно

я вивчаю твоє тіло

у нього теж є шкіра

знявши її як зайву одіж

залишусь голий

наче стіна дому

4

\

сонце дзвенить як дзбан що котиться по асфальту

загадковий запах спирту Royal

я ще з вікна хірурга

бачив як люди тягнуть на ринок продавати свій крам

\

люди люди люди люди

скільки слово не напиши

всюди ворони всюди

перекрикують мегафон

\

по рейках по рейках по рейках

невидимі

від зорі до зорі

проїжджали фабрики і заводи

у закритих вагонах

туди

де пальми стовбичать над морем

і райдуга піднімається від землі

5

птахи не хиблять вони летять

над містами

над пагорбами

полями

лісами і горами

розлітаються хто куди

шукають теплі краї

не кожна пташка перелетить океан

обертаючись завжди назад

падають у воду

як крихти зі столу

небо сьогодні тверде

тверда твоя долонь

стискається в кулак

серце стискається воно зім’ятий папір

ні

він не витерпить сліз

розм’якне стане вогким

мертве море

гудуть кораблі

я залишаюся там де і ти

ми

в мені

мною

оберемки світла шелестять на вітру

борошно снів

мука

мукає

микає між листів

я намалюю тобі хату паркан кота

корову

свиню

я намалюю баранці хмар

річку

дощатий місток

ти вчитимеш мене рахувати : один

два

три

чотири

п’ять

скільки вистачить пальців на руках

але інколи і цього буває достатньо

кожен удар

наданий в дар

залишає

стільки дір

скільки їх має сир

але і я не залишаюся у боргу

всю свою ненависть

під подушкою бережу

щоб видати чек

у найскрутнішу мить

6

сірий голуб любові

сирий погляд затягнутий волохатою плівкою плісняви

7

я тримаю тебе за руку або ти тримаєш мене.

я — ти

між нами криється якесь ми

дитячий будинок? виправна колонія? поліцейський відділок? армія? школа?

ми завжди стоїть на якійсь межі

8

В глухих кварталах самотності, ми пересуваємося на осліп, відчуваючи тільки запах один одного, крок за кроком, ламаючи ноги виштовхуємося на тонкий лід, крихка поезія безконечного простору, який починається, і завершується в ніде. Ніде! Переслідує тебе і мене, в запалих зіницях парадних, в під’їздах, кварталах, районах, перехрестях вулиць, вулики, виделка, ніж, долю свою їж, від окопа до Перекопа, скачи скачи, фавни розливають по келихах дощі, ааааааааа кричи кричи, вітер виє в Гавриїловій трубі. Зустрічай мене на вокзалі. Я буду тут рівно о третій годині дня, будемо ділитися досвідом виживання. Що я можу і хочу тобі сказати… кровний брат …кров тече тече тече без упину стріляємо в спини…зустрічі на старій квартирі, білі шпалери кухонне начиння, розмови про за кордони, високовольтні дроти напруга росте, росте, росте.

9

ми не пережили любові межі

II

histoire de detective (детективна історія)

1

сусальна хвороба золота

янголи не вихоплять із полум’я 

палець не заліплять пластиром

відштовхнуть і забудуть

я вийшов з дому рано і зник без вісті

2

благі Гермесові плоди

однією рукою дає іншою забирає

хто міг би сміятися на таку брехню

я ходжу і хихочу

ха ха ха

тричі ха

собака сміявся на могилі солдата

йому не написали листа

згорнувшись навпіл він став схожий на імбріона

я згорнувшись навпіл став схожий на імбріона

мембрана тонка

я пролежав на дні моря мільйони років

у каменя поступово зникають кути

він розчиняється у воді

як я у землі

як він у землі

як земля у землі

не знає власної темноти

3

шум моря і шум серця

в серці

корабель забирає з собою по твердому морю

сніг над водою не знає що він вода

він тане від теплого дихання океану

зима потребує багато хмизу

він швидко згоряє

притрушуючи горем палуби

корму

щогли

щиглик прилетить до мене

наче якесь послання

4

грубо вирізаний ножем я дивлюсь як поволі замулюється скло

крізь нього не пробивається світло

5

Danse

тонкий рельєф обличчя

рух в’язне в повітрі мов в глині

я роблю крок

але не можу зрушити з місця

груша в грудях тане гине гниє

сік перетворюється на отруту

тиранічний хвостик дряпає по м’якому

рожевому тілу на сході

звідси не можна зійти

як не намагайся підняти руки

я під блідим поглядом жорстокого сонця стаю сухим

я просякаю мускусним запахом звіра

він ходить довкола

не здогадуючись що я танцюю

6

дрібний сніг

птахи повсідалися на стадіоні «Трудові резерви»

такі дивні вболівальники

дріб землі

чорна риска міста розділяє пейзаж на дві рівні половини

ворони почувши постріл злітають в небо

дріб летить

7

\

сніжинки падають обличчям на землю

забруднили кров’ю зиму

\

накривали столи святковим рядном

дарували обручки

говорили слова

мерзли

куталися в любов

оберталися навколо власної осі

пили з одного стакану

дивилися і не впізнавали

зверталися до вигаданих імен так наче вони зможуть дати відповідь на якісь питання

більше

більше

листків

писати листи зводить судома пальці

поламані вони як синтаксис в сучасній поезії

п’яні матроси кинули цей корабель напризволяще

крейсер пішов на дно

в темну воду

із

якої не повертаються

сини бачать довгі сни

їх руки переплелись наче змії

там де любов і вбивство сходяться між собою

як удар долонею о воду

небо змішується з морем завершуючи процедуру вінчання тебе і Бога

8

я штовхаю не я штовхаю він штовхає

я вбиваю не я вбиваю він вбиває

він вбиває не я вбиваю вони вбивають

він штовхає не я штовхаю вони штовхають

я гвалтую не я гвалтую він гвалтує

я грабую не я грабую він грабує

він гвалтує не я гвалтую вони гвалтують

він грабує не я грабую вони грабують

я стріляю не я стріляю він стріляє

я ненавиджу не я ненавиджу він ненавидить

він стріляє не я стріляю вони стріляють

він ненавидить не я ненавиджу вони ненавидять

я ніколи не я він ніколи не він вони не вони

а ми ні ми

німі

9

залізні крила метелика мають бути однакової форми та однакової ваги для того щоб він міг летіти

що робить нас подібними?

спільники любові та зради

моє вбивство було сплановане за спільною згодою — спільники

сполучник сполучає спільників — кров горе злість

криві язики злизують кров — у них не має імен

ім’я — вим’я що хочеш то видоїш з нього

усуспільнені почуття продаються на підкручених терезах

терпіння

Бог зробив багато подібностей

любов і смерть

ІІІ

drapeau (прапор)

1

гроби героя гори

горби гріхи герби

горе голосне

гине гілка у вогні

голод тихий човен

гризти гомілку гризоти

глупота

гуманіст Гільйотен

Guillotin

Guillotin

Guillotin

грає гобой гугнявий ідіот

господарі роблять гешефт

генералісимус говорить — Говоріть гучніше!

голови в грудні заносить снігом

горло гудить

гієна гигоче

гаснуть вогні вони вогкі

грубі руки гріли рани

греблі воду час гребли

губи гублять слова

гинуть обгорілі вони

глибоко дивиться Господь

городи свої

гранат кров’ю стікає

ґрунт просяк до самого дна

гримить брязкальце дня

гущавінь неба хмарами поросла

гречані поля моя свобода

грушу гойдає вітер

горе гойдає вітер

я душу свою обрамляю любов’ю

розділяючи її між тобою і мною

2

білі прапори зими перетікали в чорні весняні

чорні перетікали в білі

я прощаю природі погану погоду

я прощаю

а вони навряд чи

Автор: Владислав Петренко