Donate
Poetry

Йосип

І  Весни  

 

кусень хліба живим   

 

сильця мертвим 

 

 

 

 

я ловлю на мотузку раків в ріці

стоячи по рукави у воді 

 

\

 

сонце сітями ловлю  

 

\

 

прораховую коливання листочків у саду

 

\

 

злі язики

 

відрізаю зайве

 

\

 

у моєму рукаві одразу три руки

 

\

 

і яблука перетворяться на камінь

 

\

і день змішається з чорнилом ночі

 

\

і я фальшую кожне намальоване обличчя  

не розрізняючи їх

 

я сам питав себе  

чи так сміявся батько у винокурні сидячи на триногому стільці?

 

\

 

а кругом гори і ліси

западини в які потрапляє всяк

хто різав баранця

ламав хліби

і кров’ю умивався зранку

 

\

 

круглі голови  грибів-дощовиків  зрізають ножами люди в дощовиках  

вони ходять лісом з великими плетеними кошиками через плече і обирають ті що їм до вподоби

 

[перейди від Федота до Якова

з Якова на всякого

від ясеня до красеня

від сосни до перепілочки

під звуки сопілочки]

 

 

під деревами

коли пахтить мокрий ліс ворони сидять сумирно на тоненьких гілочках

 

\

 

за царя та за Івана

стріли летіли в татара

та та та та

буде

і тобі війна

буде і тобі вина

як немає

то прийду і знайду  

все що загубив ти у вечорі

коли ішов  від Оленочки

ти стрибай  

я слухаю

як серце твоє гупає

 

\      

 

пророцтва пишуться у серцях речей

там де дерево дошка

і денце олова у кружці

по колу переданий чай

холоне

як  

зірки

зоря

полярна ніч

і сови

пророцтва пишуть на руках

від них здригаються основи

дерева прокричать

_допоможи! _

просалютують небу кораблі

вони в льодах застрягнуть

потоне все

залишиться лиш світ

новий

прекрасний наче мрія

 

 

 

ІІ  Рука 

 

\

 

під Сонцем слави на горі

був виданий закон

записаний олівчиком у зошит

 

нам видають каміння

бери

й неси

із того місця в те

і навпаки

я в світі все міняв

влаштовував сади у морі

моря

підносив  до висот

вони блищали ґудзиком в шинелі

 

\

кущі мокріли на дворі

і

лабіринти їх  охороняли фавни

 

дощі не змиють із моїх чобіт

а ні землі

ні крові

 

\

і килими палаців оживають

тікають сарни та

летять птахи

щезають у кривавому тумані

всі

хто піднімав ножі

та йшов на полювання

 

\

 

білих колін колони

зіставляють шеренги Атлантів

ми перекинемо калинові мости

виготовлені зі сталі

 

\

пташка повертає золоте зерно сонцю    

\

всяке пророцтво царю пече у кишені

сім років минає за день

і день минає як сім років

вони хотіли вберегти дітей

рахували сірники в коробці

чекали

поки виростуть і підуть дитячим походом на школу

 

\

 

не дійшовши до середини мертвого моря

 

\

 

він віддає наказ рости деревам

і камінь слухає його

його накази чують гори

і з цих висот солоні сльози

течуть по всім загиблим на війні

як буде ж воля обернути

сюжет цей навпаки

то сльози  висохнуть на сонці

забудуть все

і дім палаючий у червні

і звуки вальсу у саду

хрести поставлені уздовж великої дороги

людей повішених на них

ці ліхтарі

світили перед Богом

щоб він звернувсь

на мучиництво це

бо ця

шинель приховує й рівняє 

всіх під одним крилом війни

болотом заростає око

і перемоги

більше не чекай

під прапорами

всякої свободи

героїв загортають в ніч

  

 

ІІІ Південь

 

Шестерні снігу — розібраний час що ранить

 

 

\

море темне мов тривожний сон…хмуряться брови і на лобі з’являються глибокі зморшки.

 

Кожна лінія виявляється кривою.

Вічнозелений кипарис вкритий снігом дає відчуття, що і після всього є щось   

 

людина загорнута в плівку

людина розгорнута  

 

мармурове жіноче тіло виставлене на показ перед зимою

я люблю тебе і твою смерть

\

море темне мов тривожний сон…вітер гне дуги брів додолу…

берег це завжди остаточність яку не перетнути  

\

вино темне мов тривожний сон

дзбан наповнює дощ

\

долі розкладені на столі    

мапи розкидані тут і там

 

в саду

тиша

за пічкою миша

 

вода в раковині замерзла

 

один як всі інші

 

\

 

і механізм любові знову буде запущений

годинникар полагодить механізми

 

самотня фігуристка на ковзанці

 

піднімаю скляний ковпак і вона танцює

 

під музику

зими

 

\

 

не вийти з Єгипту

пустелю тримають гори

чи витримають спини

такої любові?

 

\

 

земля нашаровується на землю

дерева наростають на дерева

люди обплітають людей

 

\

 

дієслова знову приводять в рух міста

 

\

 

глухе вухо

і порожня раковина

 

я люблю товариша Сталіна  

Comment
Share

Building solidarity beyond borders. Everybody can contribute

Syg.ma is a community-run multilingual media platform and translocal archive.
Since 2014, researchers, artists, collectives, and cultural institutions have been publishing their work here

About