Цей текст — колективна заява російськомовних анархо-колективів (дивіться список підписант: ок нижче). Вона мала з’явитися раніше, але й зараз ми бачимо необхідність у консолідованій заяві щодо війни в Україні. Ми не претендуємо на представлення позиції всіх і кожно: ї анархіст: ки з Росії, але потреба в ясній позиції та суперечності, пов’язані з війною в Україні, ведуть до необхідності виступити як об’єднаний рух.

English

Deutsch

Français

Русский

За одинадцять років війни, і особливо за останні три роки, ми спостерігали різні реакції на боротьбу українського суспільства з російською агресією. Товариш: ки з анархістського руху України включилися в самооборону на фронтах і в тилу. Російська пропаганда, недостатня поінформованість про події, догматизм і суперечності, породжені війною, створили розбіжності в усіх політичних рухах.

Анархістський рух також поділився на два табори: підтримка або засудження. За роки війни заходи, організовані "Колективами Солідарності" / Solidarity Collectives та іншими антиавторитарними ініціативами на підтримку україн: ок, стикалися з великими проблемами. Виступи на деяких європейських анархістських майданчиках як від товариш: ок з України, так і з Білорусі зазнавали нападів і саботажу.

Важливо зауважити, що за роки війни так і не відбулася конструктивна дискусія на рівні руху для вироблення скоординованих і згуртованих позицій та дій. Це призвело до браку практичної солідарності та поверхневого аналізу. Це також призводить до того, що люди намагаються диктувати, що мають робити українські анархіст: ки, хоча при цьому ці люди часто не знають практичної реальності цієї війни. Це виявило брак розуміння і практики товариства всередині руху. Окрім зривів заходів, проблема загострилася аж до навмисного сміху під час хвилини мовчання в пам’ять про загиблих товариш: ок. Такі випадки підкреслюють те, що ми не завжди пам’ятаємо, хто наш ворог. Саме державі вигідні наша роз’єднаність, відсутність поваги до загиблих товариш: ок і ворожий настрій одне до одного. Розбіжності в тактиці та поглядах неминучі для революційного руху, але не можна дозволяти нашим ворогам користатися цим.

Інформаційна війна формує дискурс, змінює мислення. Їй складно протистояти, тому що вона не є очевидною. Вона діє не так грубо і подекуди вміло вплітається в уже наявні позиції, підтверджуючи їх, замість того, щоб дозволити аналізу адаптуватися до мінливої дійсності. При цьому інформаційна війна переслідує ті самі цілі, що й бойові дії. Про те, що інформаційне поле — це теж війна, легко забути. Але, як і в бойових діях, у ньому також необхідно зайняти позицію, ґрунтуючись на ідеології та принципах.

Складність ситуації, у якій опинилися українські товариш: ки, і реакція на їхні дії з боку колективів з інших країн показує реальність проблем в анархістському русі. Також сама війна в Україні є ще одним тривожним дзвіночком, який сигналізує про те, що чекає на нас у майбутньому. Уже можна спостерігати посилення правих у Європі — як у політиці, так і загалом у настроях суспільства. З огляду на це ми хотіли б закликати товариш: ок із західних країн прислухатися до думок тих, хто вже зіткнувся з потворною і жорстокою реальністю війни та диктатури: державні системи рухаються саме в цьому напрямку, і в один момент ви можете прокинутися в країні з фашистським режимом і бомбами, що летять над головами.

Росія — оплот авторитаризму і фашизму

У своєму поточному ідейному порядку денному російська держава використовує події минулого для того, щоб представити себе удаваною антифашистською силою. Але, як і трохи менше століття тому, сьогодні Росія залишається імперією. Переписування історії, брехня і підміна понять слідують курсу великодержавного патріотизму, який виховувався в російському суспільстві ще з часів царів. Ця ідеологічна обробка населення необхідна для зміцнення влади, згуртування еліт і класів країни та переведення економіки на воєнний лад

Ультраправі рухи, своєю чергою, добре інтегрувалися в нову фазу російського авторитаризму. Війна дала російським ультраправим карт-бланш і можливість злитися з державою у своєму порядку денному ультранасильства. Багато відомих учасників війни з боку Росії, особливо воєнні пропагандисти, пов’язані з локальними фашистськими або неонацистськими групами. Під патронатом голови Слідчого комітету Бастрикіна діє ультраправа група “Русская община”. Повідомлення про ультраправе насильство зростають від початку війни, а для угруповань і блогерів, що підтримують війну, фактично дозволені будь-які висловлювання та дії, які не суперечать політиці Кремля.

Путінська Росія активно підтримує ультраправі та консервативні рухи по всій Європі — від “Національного фронту” у Франції до AfD у Німеччині. Вони відповідають Кремлю взаємністю і вимагають зняти санкції з Росії та припинити військову допомогу Україні. Західним анархістським колективам варто враховувати ці факти під час формування своєї позиції щодо постачання зброї в Україну. Заяви російської держави про "боротьбу з фашизмом" в Україні є лицемірними спробами виправдати її воєнну агресію, мотивовану капіталістичними та імперськими інтересами. Ми не заперечуємо, що в Україні, як і в багатьох інших країнах, також діють ультраправі угруповання, однак слід пам’ятати про те, що сприяла їхньому розвитку саме колоніальна політика Росії.

Це не просто капіталістичне та імперське протистояння між двома блоками

Ця війна — імперська агресія Росії та покарання України за її нелояльність до Путіна. Те, що вона вбудована у глобальне протистояння між багатьма геополітичними силами, не змінює цього факту. Імперіалізм західних країн анітрохи не зменшує й не виправдовує імперіалізм Росії, яка атакує міста України прямо зараз. Ба більше, цю війну потрібно розуміти в глобальному контексті того, що сапатистський революційний рух називає "Четвертою світовою війною". Наслідки неолібералізму та фашизму стають дедалі помітнішими. Знищення людської гідності та довкілля відбувається у масовому масштабі. Це — реальність і виклик, з якими анархістському рухові і всім рухам за свободу необхідно зіткнутися. Війна в Україні показує, наскільки кожному суспільству необхідна самооборона проти держави. Це частина війни, яка вже давно постукала у ваші двері. Товариш: ки в Україні можуть бути найкращими союзни: цями в цій війні, адже вони вже зазнали цього жахливого удару і мають унікальний досвід виживання та опору у своєму контексті. Якщо товариш: ки в Європі справді хочуть чинити спротив цій та майбутнім війнам, тоді вкрай важливо налагоджувати контакти та обмінюватися досвідом, щоб зрозуміти, як організуватися у своїх країнах і суспільствах

До війни в Україні долучилися багато геополітичних сил, і кожна з них переслідує свої інтереси. У цьому немає нічого нового — так буде і в майбутніх війнах. Де ж у цьому позиція анархістського руху? Простої позиції “проти війни” недостатньо. Нашому руху потрібно бути на боці суспільства. У Росії та Україні на практиці це означатиме різні речі. У нинішній ситуації в Україні інтереси суспільства та анархістського руху — потреба у виживанні та самообороні — частково перетинаються з інтересами держави на тактичному рівні. У Росії ситуація інша: інтереси держави-агресора протилежні інтересам суспільства, тому на перший погляд може бути не видно суперечностей у веденні боротьби всередині імперії. Проте анархістський рух у Росії стикається з проблемою у взаємодії з суспільством, яке часто піддається пропаганді. Насправді ж немає суперечностей між інтересами суспільств Росії та України — на шляху взаємодії стоїть лише держава.

У цьому плані важливо мати сильне ідеологічне ядро та стратегічну лінію, яка дозволяє витримати довготривалу перспективу революційної боротьби під час та після війни. Вже зараз європейські рухи та колективи могли б вести діалог із товариш: ками в Україні та обговорювати спільний спротив вторгненню та майбутню боротьбу в післявоєнний період, коли внутрішня політика української держави стане предметом серйозного соціального конфлікту. Наразі такої стратегічної лінії немає, як і сильного руху. Таким чином, немає довгострокової перспективи, яка дозволила б товариш: кам у Європі бачити далі за поточні суперечності та компроміси.

Багато читач: ок знайомі з поняттям “русскій мір”. “Русскій мір” у розумінні російської держави — це сфера впливу, у якій представлене політичне, економічне, військове або ідеологічне домінування Росії. Іншими словами, це звичайний імперіалізм. Але й досі в світовому анархістському русі є люди, які симпатизують “Росії як ідеї”. Наслідком цього інколи стає те, що, намагаючись зайняти позицію проти західного імперіалізму, товариш: ки не помічають проблему “русского мира”, а також блоку держав, що історично протистоять Заходу у союзі з Росією: Білорусь, Китай, Іран, Північна Корея тощо.

“Рускій мір” — це не розв’язання проблеми західного імперіалізму. Усю ностальгію щодо колишньої “соціалістичної” держави варто залишити в минулому. Сучасна Росія — це мутована версія правого неолібералізму. Вона набагато агресивніша за європейську, і в разі перемоги не заграватиме зі свободою асоціацій, масових зібрань чи ЗМІ. Необов’язково любити українську державу, щоб чинити опір російському режиму. Наші українські товариш: ки, багато з яких побували в Росії — так само, як і білоруські та російські товариш: ки, що втекли до України через політичні репресії ще до 2022 року — знають, до чого призведе поразка України.

Методи та цілі пов’язані, а цілі не виправдовують засоби. Однією з головних цілей анархістського руху є спротив державі не лише на ідейному рівні, а й на практичному. Тактично це може означати спротив посиленню авторитарного формату держав, прикладом якого є Росія.

Критичний підхід до джерел

Анархістське середовище не є однорідним у жодній країні чи регіоні. Де завгодно можна знайти хоча б одну, навіть найбільш маргінальну групу, яка відповідає бажаній позиції. Часто ми бачимо саме це: європейські товариш: ки натрапляють на російську або українську групу з позицією типу “усі сторони у війні погані, нічого не потрібно робити” і починають ретранслювати цю позицію.

Дійсно, в Україні є колектив, який зосереджується переважно на критиці української держави — “Асамблея” з Харкова. У Росії схожу позицію займає проєкт КРАС-МАТ (Конфедерація Революційних Анархо-Синдикалістів, Міжнародна Асоціація Трудящих). Вони бомбардують закордонні анархо-синдикалістські організації заявами, які через логіку “обидві сторони погані” дозволяють уникнути необхідності заглиблення в проблему війни.

Ми вважаємо, що заяви КРАС-МАТ слід сприймати вкрай обережно. За інерцією цей проект досі присутній в багатьох міжнародних розсилках та федераціях, але фактично це невелика група, яка не відображає позиції більшості російських анархіст: ок. Наскільки нам відомо, проект "Асамблея" також не відображає позиції більшості українських анархіст: ок.

Ми не намагаємося виставити згадані вище колективи якимось абсолютним злом. Вони можуть мати корисні проекти та досягнення в минулому або в інших аспектах, не пов’язаних із війною. Але ми вважаємо їхню “антимілітаристську” позицію щодо війни в Україні глибоко помилковою, і вже точно вона не є домінантною серед російських і українських анархіст: ок. Давайте розглянемо цей “антимілітаризм” детальніше.

Пасивний антимілітаризм — це не вирішення проблеми, а її частина

Критика на адресу наших українських товариш: ок зазвичай випливає з догматичного антимілітаризму. Ця догма проголошує, що війни можна зупинити лише завдяки солідарності робітничого класу всіх сторін. Внаслідок цього вона призводить до ідеологічного пуританства — товариш: ки стають нездатними зіткнутися з суперечностями воєн (наприклад, співпраці з державними арміями), не враховують геополітичну специфіку в різних контекстах і не можуть продовжувати боротьбу на практиці, оскільки ідеали не відповідають потворній реальності.

Мантра про "припинення війни" прирівнює сторони війни до шкільних хуліганів, яких потрібно просто примирити. Але в цій війні сторони принципово нерівні, і “експрес-мир” означатиме перемогу Росії, окупацію частини України та зміцнення позицій путінського режиму надалі.

Спротив російській агресії призвів до конфлікту з догмами нашого руху та до переоцінки того, що раніше здавалося неприпустимим. У цій війні інтереси української держави та українських анархіст: ок частково збіглися. Нам очевидно, чому товариш: ки обирають воювати в лавах української армії та отримувати доступ до зброї та інших ресурсів. Нам також зрозуміло, чому вони не намагалися відродити якусь гротескну версію Махновщини з трьома гвинтівками на загін, щоб доблесно воювати “проти всіх” і бути повністю знищеними за тиждень. Водночас становлення “третьої сили” — це стратегічно правильна мета. Однак за умов, у яких війна застала український анархістський рух, прямі та ефективні дії проти експансії авторитарного режиму є виправданою анархістською реакцією на війну. Дії анархістських спільнот Білорусі, України та Росії — вуличні протести, саботаж інфраструктури в Росії, приєднання до української армії, організація взаємодопомоги та волонтерство, допомога біжен: кам та багато іншого — слід розглядати як спільний спротив вторгненню, що здійснювався попри кордони, різні підходи, тактики та суперечності.

Тому нас турбує тенденція до критики допомоги Україні серед західних анархісто: к. Нас не дивує, що локальна боротьба часто ближча та зрозуміліша. Для грецьких анархіст: ок однією з найважливіших тем є спротив американській колоніальній політиці та військовим базам НАТО. Зрозуміло, що НАТО нічим не краще за Росію. Проте в даному випадку підтримка українського спротиву вигідна не лише західним та українським елітам, а й анархістському руху в Росії, Білорусі, Україні та інших країнах, які межують із Росією і на які вона поширює свій вплив та загрозу. Тим більше, анархістський рух колись уже був знищений Радянським Союзом у цій частині світу. Це неминуче повториться, якщо Росія завдяки війні збереже свій вплив у регіоні. Таке ж майбутнє чекає на всі країни, які потраплять під вплив Росії.

Проти бойкоту українських та білоруських анархіст: ок

Кілька анархістських ініціатив вирішили виключати українських та білоруських анархіст: ок зі своїх сайтів та заходів. Зокрема, анархістський книжковий ярмарок на Балканах відмовився від участі українських “Колективів солідарності”, обґрунтувавши це так:

"Ми були дуже стурбовані тим, що така пропозиція подається, поки українська держава викрадає людей прямо з вулиць та насильно відправляє їх на бойню війни. Тому наша реакція на проведення запропонованої вами презентації є негативною".

При цьому українські анархіст: ки, звичайно, ніколи не закликали до викрадання людей для відправки на фронт. Тому таке обґрунтування виключення взагалі не відповідає реальності.

Також анархістська Індімедія в Афінах відмовилася публікувати пости українських “Колективів Солідарності”, мотивуючи це так:

"Це заклик стати на чийсь бік у війні — на бік нації, яка наразі є передовою лінією НАТО у війні Заходу та Росії. Це не має нічого спільного з політичними поглядами Індімедії в Афінах, які за своєю суттю є антивоєнними та антиімперіалістичними".

Але водночас афінська Індімедія наповнена матеріалами проти вторгнення Ізраїлю в Палестину, де також проходить передова лінія війни між НАТО та Іраном із його союзниками, а спротив імперіалізму далеко не завжди відбувається без насильства та без зброї, яку забезпечують держави. У антивоєнній лінії Індімедії в Афінах немає послідовності та логіки. Анархістський книжковий ярмарок у Берліні в 2024 та 2025 роках також відмовився від участі білоруських анархіст: ок.

І тут головна проблема не в позиціях анархістських книжкових ярмарків на Балканах та в Берліні чи Індімедії в Афінах. Анархістський рух має бути відкритим до дискусії, і не всі повинні погоджуватися з одним визначенням імперіалізму чи з конкретною антимілітаристською тактикою. Проблема полягає у спробах повністю виключати анархіст: ок цілих регіонів, які є об'єктами імперіалістичної агресії та спроб фашистської насильницької асиміляції і повного знищення національної ідентичності. Як Путін заявляє, що білорусів та українців не існує, так і книжкові ярмарки на Балканах і в Берліні та Індімедія в Афінах викреслюють їх з анархістського руху через нерозуміння іншої позиції, небажання зрозуміти контекст товариш: ок із Східної Європи, нездатність врахувати суперечності, з якими ці товариш: ки стикаються.

Наші пропозиції товариш: кам

• Зважено ставтеся до інформації, яка надходить до вас. Намагайтеся дізнатися думку всіх доступних колективів, особливо тих, які реально залучені до локальних ініціатив і можуть бути менш помітні на міжнародному рівні.
• Роблячи заяви щодо України, запитуйте зворотний зв’язок у товариш: ок на місцях, щоб прояснювати та оновлювати розуміння ситуації.
• Ми закликаємо всіх товариш: ок пам’ятати про засади анархістської етики: важливе об’єднання, а не роз’єднання, солідарність, а не ворожнеча. Цей тезис може видаватися очевидним, але все ж, коли ми стикаємося з суперечностями, ми часто забуваємо про те, як слід ставитися до товариш: ок по боротьбі.
• Відкрито протистояти спробам виключати білоруських і українських анархіст: ок з анархістського руху.
• Вчіться на досвіді війн в Україні, Сирії та інших країнах, щоб у своїх локальних контекстах сформувати умови для створення революційної "третьої сили" для самооборони суспільства на всіх рівнях у ситуації війни.

Щоб підписати заяву, а також з інших питань пишіть на e-mail anarchiststatement@riseup.net

• Автономна Дія
• Antijob
• ДІАна (Рух іркутських анархісто: к)
• Бойова Організація Анархо-Комуністів
• Анархістська група в еміграції "Периферія"
• Анархістський Чорний Хрест (Іркутськ)
• Іван Асташин
• Хубісхал
• AKRATEIA
• Чорна площа
• Чорний Динамік
• Зона Солідарності
• Феміністське Анархістське Рішення (Гамбург)
• Льоля Нордік, співзасновниця Феміністського Антивоєнного Опору, координаторка FAR Vienna
• Олексій Шестакович
• Кіра, Радикальний настрій
• Артур Ґранд, Німеччина
• FAR Collectiva (Фінляндія)