Cinema and Video

Что значит смотреть или, коли на то пошло, снимать фильмы с анархистской точки зрения?

Жан-Люк Годар один із тих режисерів, який з кожним фільмом руйнує мовлення не лише кінематографічне, він руйнує мовлення як концепт символічної структури, експлікуючи тривогу суб’єкта

Заметка о взгляде камеры видеонаблюдения на повседневность и его кинематографическом воплощении

Статья о ментальном ядре кинематографа — о материи фильмического, как инфратонком и неуловимом качестве, которое резонирует с экзистенциальным измерением в самом человеке

«Unheimlich» у фільмах Девіда Кроненберга, тобто того, що випадає із символічного регістру, і в той самий час визначає бажання суб’єкта

О разных фильмах с деколониальной тематикой на прошедшем берлинском кинофестивале

С начала XX века проживание времени — темпоральность — обрело новую значимость. За временем стали следить. Меланхолия становится главным чувством эпохи

Фільм Ланса фон Трієра «Розсікаючи хвилі» розгортає широку картину життя спільноти (комуна на заході Шотландії), він демонструє, як розподіляється влада у ній, як здійснюється контроль

Review of Keti Chukhrov’s video play “Undead” on the split between spirit and matter in the life of the inhabitants of the former USSR’s periphery

Рецензия на видео-пьесу Кети Чухров «Undead» о расщеплении духа и материи в жизни обитателей периферии бывшего СССР

Що може і що повинна означати народна історія осмислення кіно? Хто є «народом», коли ми говоримо про «народну» історію кінематографу? Над цими питаннями роздумує Мілош Стельмах, польський кінознавець

Эссе о том, что «Человек-бензопила» может рассказать об природе отношений и диалектике страха и желаний в капиталистическом обществе

«Вісім з половиною» - це маніфестація «я», невпинний монолог головного героя, який підживлюється постійними алюзіями, котрі виникають з його спогадів

By Toni Hildebrandt and Katharina Hölzl

Отрывок из статьи Сэди Пауэрс «Как полностью исчезнуть: лесбиянка-музыкантка смотрит „Тар“» и комментарий дирижёрки Мэрин Олсеп